Землетрус Христового Воскресіння

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 18 квітня

Так важко знаходити влучні слова, ставши свідком смерті. А ще важче сказати щось про воскресіння. Про мертвого, який повертається до життя, ми можемо почути лише в якомусь фільмі жахів про зомбі чи привидів. Але про це знімають кіно, щоб навести страху, а не додати надії. Здається, що навіть Матей мав трудність розповісти про воскресіння, коли починає оповідь про Пасхальний день. Його оповідь повна плутанини та зміни почуттів: від страху до радості, від почуття остаточної втрати до здивування.

Жінки пішли до гробу зробити те, що пасувало до ситуації смерті. Але трапляється дещо екстраординарне й шокуюче. Життя перемагає смерть, а євангеліст оповідає про це, кажучи про землетрус, надприродну ангельську істоту, відвалений важкий камінь і закляклу зі страху сторожу. Навіть ми, що читаємо про це дві тисячі років по тому, не можемо не здивуватися таким дивним і невірогідним речам. Страх, здивування, радість, замішання… Це ті почуття, які землетрус Христового Воскресіння розбудив, примусив вібрувати. Пасха хоче вразити також і мене, примусити мене зайняти якусь позицію, хоч я й продовжую блукати десь між смертю і життям, між гріхом і пробаченням, між егоїзмом і любов’ю, між вдаваною релігійністю і живою вірою…

Нехай ця Пасха стане землетрусом, який виверне на світло мою впертість, мою закритість, мої ситуації духовної смерті. Нехай вправить мене в рух, відкриє на ближнього, щоб я вірив у життя навіть посеред великих проблем, щоб я став благовісником життя всіма своїми вчинками й словами. Кінцевий заклик сьогоднішнього Євангелія запрошує нас втілювати Боже Царство вже тут, привносити всюди надію. Тут, у цій крихкій Церкві, у крихкому світі. Які, тим не менш, полюбив Господь. Отже, мене вже не дивують сумніви учнів, які є й моїми сумнівами. Цю правду проголошує не якась могутня й м’язиста Церква, але Церква автентична, що перебуває в процесі постійного навернення. А Ісус запевняє нас: ми не самі, Він із нами. Розпочався час Церкви, що складається зі слабких людей, які мають досвід Бога й оповідають про це по всій Галилеї поган, тобто в щоденному житті. А ми — припинимо вже плакати, голосити й засукаємо рукави?

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com