Роздуми над Словом Божим на суботу V Великоднього тижня
Діян 16, 1–10
І (Павло) прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім’я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека. Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії. Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек. Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі. Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно. Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії. Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив, і, пройшовши Місію, прибули до Троади. Аж тут з’явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам». Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
Хіба таке може бути, щоб Бог не дозволяв іти кудись проповідувати слово Боже? Виявляється, так! Можливо, хтось буде цим збентежений. Та суть дивини полягає, швидше, в питанні: чому ми дивуємось такому факту, що Господь має своє бачення ситуації та своє рішення? Відповідь: тому що в душі вважаємо, що наша думка — найправильніша. «Хіба може бути інакше, адже я хочу якнайкраще?» Тому щиро сумуємо, піддаємося тривозі або навіть депресії, коли, наприклад, не можемо вирушити в омріяну подорож із дітьми або через хворобу втрачаємо премію. Таким чином, суть проблеми не у зміні ситуації, а в зосередженості на власних планах та амбіціях. Що ж робити, аби не втрапити в пастку егоїзму? Вчитися в Павла і Тимотея! Вони, без сумніву, прагнули піти до Азії з найкращими намірами — щоб ділитися Доброю Звісткою з тамтешніми мешканцями. Коли ж Бог не пустив їх туди, це не зменшило їхньої довіри до Його волі. Зрештою, апостоли із такою ж місією вирушили в інший бік — до Галатії та Фригії.
Всі ми періодично опиняємось перед «зачиненими дверима» – у сім’ї, на роботі, у церкві. У такому випадку слід брати приклад із Павла й Тимотея: «…пройшовши Місію, (ми) прибули до Троади. Аж тут з’явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам» (Діян 16, 8-9). Замість того щоб безкінечно дивуватися, обурюватися чи осуджувати, слухай Господа і йди далі. Якщо не спрацює один план професійного зростання, шукай інший. Якщо твоє служіння в церкві перестало бути актуальним, спитай у Господа, чим тобі краще тепер зайнятись.
Шукай Його волю для себе і на той проміжок часу, коли бентежать сумніви чи ситуація далеко не така проста для твого розуміння. Чесно кажучи, ми рідко можемо усвідомлено почути, що Бог приготував для нас. Та знаючи, що Він любить нас, довірмося ж тому, що Його задум для нас набагато кращий за все, що ми могли би самі придумати для себе!
«Святий Духу, я хочу довіряти Тобі та йти за Твоїм голосом, навіть коли не розумію, чому переді мною зачиняються ті чи інші двері».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
