Роздуми над Словом Божим на VII Великодню неділю, рік А
Я вже не у світі, а вони у світі; і Я до Тебе йду! – сказав Божий Син під час Тайної Вечері. Після повернення Ісуса до Отця апостоли залишилися нерухомо стояти на Оливній горі. Вони могли тільки пильно вдивлятися в небеса (Діян 1,10). Тепер їх відділяла від Ісуса нездоланна відстань, яка простягається між небом і землею. Господь знявся угору, і хмара його взяла з-перед їхніх очей (в. 9). Вони вже більше не бачили Його обличчя. Сьогоднішній псалом виразно описує стан апостолів на Оливній горі: Одного просив я в Господа, одного буду шукати: щоби в усі дні мого життя я перебував у Господньому домі, бачив насолоду Господню і оглядав Його святиню. Почуй, Господи, мій голос, коли я буду взивати, помилуй мене і відізвись до мене. В Тобі сказало моє серце: «Шукайте Мого обличчя» (Пс 27).
Св. Йоан Золотоустий, коментуючи подію вознесіння, зазначає, що учні після сорока днів перебування з Воскреслим не перенесли би другої розлуки із Ним, якби не обітниця дару Святого Духа та надія другого приходу Ісуса Христа в кінці віків. Саме тому два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галілейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо» (Ді 1, 10-11). Тільки після ангельського запевнення апостоли змогли повернутися до Єрусалима.
Євангеліст Лука, який є автором «Діянь апостолів», подає детальне місцерозташування Оливної гори. Він адресував свій твір до Теофіла, що означає з грецької «той, хто любить Бога». Можливо, цей грек не був знайомий з географічними особливостями Святого міста, тому св. Лука інформує його також про відстань, яку пройшли апостоли, щоб повернутися назад. Це була дистанція суботнього дня. В святий день суботнього відпочинку дозволялося пройти дві тисячі ліктів, тобто близько одного кілометра (пор. Чис 35, 5). Відповідно до цього правила, під час мандрування вибраного народу пустелею, відстань між наметом зустрічі, де знаходився ковчег завіту, і крайніми наметами людей, не повинна була перевищувати 1000 ліктів, щоб кожний міг поклонятися в суботу.
Однак, вознесіння Ісуса відбулося сорокового дня після воскресіння, тобто в четвер. Навіщо тоді св. Лука згадує шлях, дозволений в суботу? Над цим питанням задумувався Беда Преподобний. Він залишає буквальний сенс тексту відносно географічного розташування Оливної гори та переходить до алегоричного пояснення. «Той, хто буде гідний проникнути в славу Господа, який вознісся до Отця, та збагатиться обітницею Святого Духа, ввійде суботнім шляхом до міста вічного миру». Єрусалим означає з єврейської «Місто миру». «Тоді, за словом пророка Ісаї, буде йому субота із субот – день відпочинку, адже той, хто тут перестав творити злі діла, там упокоїться небесною винагородою. І навпаки, той, хто в цьому віці, на зразок шести днів творіння, не трудився над власним спасінням, в той час вічного миру буде вигнаний поза межі прекрасного Єрусалима, адже погордував євангельським словом: Моліться, щоб ваша втеча не сталася зимою, ані в суботу (Мт 24, 20).
Ісус повернувся до своєї слави, завершивши діло свого Отця, тобто для Нього настав сьомий день, день суботнього відпочинку: Я прославив Тебе на землі: завершив діло, яке Ти дав Мені, щоб Я його виконав; а тепер прослав Мене Ти, Отче, в себе славою, яку Я мав у Тебе ще перед тим, як світ почав існувати (Йн 17, 4-5). Тепер Ісус має бути прославлений в тих, кого Отець дав Йому (в. 10). Ось вони всі перераховані на молитві в першому читанні: Прийшовши, вони ввійшли в горницю, де були Петро та Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей та Матей, Яків Алфеїв та Симон Зилот і Юда Яковів. Усі вони з жінками, з Марією, матір’ю Ісуса, та Його братами перебували однодушно в молитві. Це була кімната Ісуса в Єрусалимі (Мк 14, 14).
Серед зібраних перший той, хто відрікся. Другий той, хто стояв під хрестом, однак без віри випередив Петра до гробу Ісуса. Серед них Тома, який взагалі не повірив свідченню десяти апостолів про воскресіння. В кімнаті Ісуса всі, хто втік перед мукою, крім Юди Іскаріотського. Були разом також брати Ісуса, які не вірили Йому впродовж усього життя: і вони прийняли й пізнали істинно, що Я вийшов від Тебе, й увірували, що Ти Мене послав (Йн 17, 8). Єдина вірна – Марія, Мати Ісуса. Їм усім знову допомагають жінки, які раніше йшли за Ісусом та служили Йому (Лк 23, 49.55).
Ось зібрані разом всі учні, які втекли з Гетсиманського саду з-під Оливної гори при схопленні Ісуса. Тепер вони з Оливної гори повертаються до Єрусалима. Під Оливною горою пролився кривавий піт Господа. На Оливній горі Ісус вознісся до слави Отця. Там розпочався шлях Церкви до суботнього відпочинку в горниці Ісуса, де всі приймуть Дар Святого Духа. Це початок дороги до міста миру, який залишив нам Воскреслий Господь: І Я прославлений в них. І Я вже не у світі, а вони у світі; і Я до Тебе йду! (Йн 17, 10).
фінансово.
Щиро дякуємо!
