Щоби звільнити місце для більшого, ми відмовляємося від меншого

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 14 червня

Цієї неділі, коли ми згадуємо всіх святих, Літургія пропонує нам Євангеліє від Матея, яке говорить про умови слідування за Христом. Однією з умов є відречення. Ми постійно противимося умовам покликання. Передусім у надзвичайно важкому ключовому моменті, про який ніхто не хоче говорити: вимоги відречення. Кожний, хто задля імені Мого покине дім, братів, сестер, батька, матір, жінку, дітей, поля… Сама історія Спасіння починається з заклику до відречення: З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш (Бут 2,16-17). Була лише одна заповідь! Якби її змогли дотриматися, не довелося б упроваджувати інші. Але разом із переступом помножилися й заповіді. Навіть сьогодні ми бачимо: що більше людина переступає межі, то більше з’являється законів. А життя стає дедалі складнішим саме тому, що людина не здатна відмовлятися від зла. Але навіщо відмовлятися від чогось нормального, слушного, легального та переконливого? Як на мене, це випробування найбільш певне та найпрекрасніше зі сторони Бога. І не тільки щодо Його вимог, але й щодо Його любові. Справді, якби ми не були призначені до слави та не були покликані до сопричастя з Ним уже тут, не довелося б від чогось відмовлятися. Саме щоб звільнити місце для більшого, ми відмовляємося від меншого, і тоді ця відмова стає справжнім Блаженством. Що Бог від мене хоче? Ти питався про це не раз. Що ж, Бог від тебе хоче… тебе! Ось чому Він просить нас відмовитися від усього, що кидає тінь на наше серце. Це серце Він хоче заповнити собою. Єдине, чого Він не може тобі дати, це те, що ти хочеш взяти силою сам. Відмовлятися означає не затискати долоні, а стояти з розпростертими руками й відкритим серцем, як бідний жебрак, який знає, що може лише щось отримати, бо вже немає чого втрачати. Натомість сягнути самому по яблуко означає забезпечити себе обмеженими й нетривалими речами, тоді як Бог бажає дати нам не менше, ніж самого себе. Лише відмовляючись від того, що противиться Божій волі, ми будемо досконало вільними. Тоді ми переконаємося, що Він безмежний у щедрості, і воздасть нам сторицею вже тут, на землі.

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com