У червні особливим чином вшановуємо Пресвяте Серце Ісуса і молимося Літанію, яка складається з 33 закликів. Пропонуємо коментарі до кожного заклику цієї молитви, щоби вона стала ще глибшою та свідомішою.
Серце Ісуса, Царю та устремління всіх сердець
Папуга втік із клітки в житловому будинку. Вів вилетів із відкритого вікна між багатоповерхівками і сів на гілці дерева. Хоча було тепло, власник птаха мав поспішати, бо папузі загрожувала небезпека. Йдеться не про голодних, безпритульних котів чи про те, що хтось міг би її вкрасти. У цей момент горобці, які загрожують папузі найбільше, злітаються до цієї дивної, барвистої істоти. Вони переслідуватимуть її, поки вона не втече — зграя дрібних птахів раптом влаштує на подвір’ї велике переслідування. На жаль, не лише їм не подобається, коли хтось виділяється!
Ця ситуація значною мірою притчею є про наш час. На вустах людей, у телевізійних програмах, на веб-сайтах, словом, скрізь — сьогодні можна багато почути про єдність, рівність, братерство. Політики з гордістю приймають ім’я демократів, тобто людей, обраних народом. На перше місце ставлять людину, толерантність до всіх поглядів і цінностей, а якщо ви хочете когось знищити — позначте його клеймом фанатика. Часто так стається з християнами. Сьогодні майже загальновизнано, що релігія — це приватна справа; що неважливо, у що ти віриш; що людина набагато важливіша за Бога й може дати собі раду без Нього. Замість віри в Церкву ми маємо віру в людство. Замість віри у спасіння — віра в прогрес. Навіть хрест у громадських місцях багатьох дратує, ніби це суперечить розумові та демократії. Неважко забути, що тоді, у страшний день Страстей Христових, Понтій Пилат провів голосування, і народ обрав «вільним волевиявленням» відпустити Варавву. Христос програв вибори, відкинутий зграєю сірих істот, які не могли бачити далі, ніж кінчик власного носа, викрикуючи те, що підказували первосвященники.
Тоді лідери Вибраного народу вигукнули, що в них немає царя, окрім кесаря; це, вочевидь, не було правдою. Бог бо завжди є Царем Ізраїля, Царем усієї землі. Він — Пастир свого народу, і без Його закону, без Його захисту й сили люди розпорошилися би в усі боки. Ізраїль часто відкидав Господа, Бога Саваофа. Проте замість свободи приходило рабство ще гірше. «Вони покинули Мене, джерело води живої, аби викопати собі копанки, копанки діряві, що води не держать» (Єр 2,13) — так скаржиться Бог устами Єремії на дурість і сліпоту людей. Весь Старий Завіт — це один великий запис боротьби за владу над людьми. Добрий і люблячий Бог бореться за допомогою правди і любові, а диявол використовує хитрість і брехню, схожу на ту, яку він вилив у людські серця в раю: «Ви будете як боги!» Однак історія показує, що коли люди бунтують проти справедливого царювання Бога, то втрапляють у жахливу тиранію гріха, в неволю інших людей і, нарешті, демона.
Однак Бог не погоджується з таким станом речей. Він не ображається, бо Його не турбує гідність Його як ображеного Творця, жахлива образа Його божественної Величності. Він знає, що відібрання належного Йому місця у світі закінчується катастрофою. Бо якщо Бог не на першому місці, то ніщо не стоїть на своєму місці, жодна з численних людських справ, як сімейних, так і державних. Тому Христос приходить на землю, щоби знову піднести прапор Божого Царства і розпочати нову й остаточну боротьбу за владу над людськими душами. Він перший має право на неї за народженням — споконвічно, у вічній незбагненній Трійці, Отець народжує Його як свого єдиного Сина. По-друге, Він має право на нас, бо провів кривавий бій на дереві хреста за серце кожної людини, викриваючи махінації злого духа, його брехню та руйнівну силу гріха. Відтепер кожен, хто хоче, може служити Божій справі — Царству миру та справедливості, прощення і справжньої єдності. Єдності святої Церкви, її спасенної віри й таїнств.
Тому Серце Ісуса — єдиний шлях до того, чого прагнуть усі: до миру, справедливості, процвітання, чесності, як у житті сім’ї, так і держави. Але замало хотіти цих речей або говорити про них, навіть багато, через засоби масової інформації. Боже Царство має будуватися на правді. Це Божий закон, учення Христа. Це не може бути одним із варіантів. Ми просимо цього в акті доручення людського роду Божественному Серцю: «Господи, будь Царем для всіх нас, не тільки для вірних, які ніколи не віддалялися від Тебе, а й для марнотратних синів, які від Тебе відійшли». Тоді священик згадує: «Царюй над тими, яких ввели в оману помилкові погляди чи роз’єднала ворожнеча; приведи їх до пристані правди та єдності віри, щоб якнайшвидше стала одна вівчарня й один Пастир».
Сьогодні попросімо про ревність Божого Царства в нас, щоб ми хотіли підпорядкувати Христу Цареві не лише себе, але й наші сім’ї, парафії, свою Батьківщину. Тільки тоді в нас пануватимуть не пожадливість чи мода, а божественна любов і вічна справедливість, у якій кожен може знайти своє справжнє місце.
фінансово.
Щиро дякуємо!
