Асія Бібі хоче повернутися до Пакистану. Якою ціною?

Асія Бібі, пакистанська християнка, що була засуджена до смертної кари, хоче повернутися на батьківщину, де залишився її батько.

Однак для цього вона мусить спростувати своє свідчення, яке записала у формі книжки французька журналістка, повідомляє Vatican News.

«Я абсолютно не погоджуюся з цією книжкою, то не моя біографія», — сказала Асія Бібі для «Voice of America Urdu» в контексті видання у США книжки «Нарешті вільна!», за співавторством Анн-Ізабель Тольє. Зацікавленість Асією зродилося після того, як молода католичка була засуджена до смертної кари за гадане блюзнірство проти ісламу в Пенджабі. 2018 року Верховний суд визнав її не винною в порушенні закону. Нещодавно, після виходу книжки в Канаді, пакистанка заявила: «Я не брала участі в її написанні. Також я не знаю, коли вона була написана, чия це історія і хто її видрукував».

Анн-Ізабель Тольє була кореспонденткою французького телебачення у Пакистані, де зацікавилася життям засудженої на смерть Асії. То вона надала розголосу справі молодої жінки, яка 2009 року працювала в полі зі своїми мусульманськими колегами за зборі врожаю. Спекотного дня Асія напилася води з криниці на тому полі. Деякі з мусульманок тоді сказали, що вода в криниці стала «нечистою», бо з неї напилася християнка і тепер вона мусить перейти на іслам. У відповідь Асія Бібі нібито сказала зокрема такі слова: «Ісус Христос помер за мої гріхи та за гріхи світу. А що зробив Магомет для людей?» Одразу після цього її побили й заарештували, а потім засудили до смертної кари.

Книжка Тольє про життя Асії Бібі була видана спершу у Франції. Тоді її героїня визнавала, що авторка «хоче насправді допомогти християнам, які мешкають у Пакистані». Несподіваний поворот у ставленні до неї французька журналістка пояснює прагненням Асії повернутися в Пакистан, де живе її батько. «Зараз нею маніпулюють люди, які пропонують їй зректися книжки, що показує 10 років ув’язнення молодої християнки. Завдяки цьому вона сподівається, що зможе повернутися до свого краю, — вважає Анн-Ізабель. — Ніхто, однак, не спроможний гарантувати їй охорону 24 години на добу; невідомо, що станеться, коли вона повернеться до Пакистану».

Зі свого боку, Тольє «не заперечує ані рядка» книжки, написаної разом з Асією Бібі, хоч і жалкує, що колишня переслідувана «почала підтримувати блюзнірства тих, що прагнули її повісити». Проте вона не шкодує років праці, присвячених описові життя Асії Бібі, бо вони «змінили обличчя Пакистану».