Фейсбуком знову прокотилася хвиля «поставте +, то буде видно, хто мене читає», бо алгоритми ФБ приховують дописи друзів. Ще варіант — «просто скопіюйте цей текст», бо саме він «забороняє Цукербергу» використовувати ваші фото.
Про ці та інші не менш смішні способи упіймати наївних користувачів соцмережі пише Оксана Мороз для видання «Українська правда».
На ці простенькі гачки ловляться навіть ті, хто сам жартував на тему купівлі бази партнерів В2В Jewelry, щоб «заробляти на їхній наївності». Флешмоб, у якому користувачі в своїх дописах «забороняли Фейсбуку» використовувати свої дані, був і в 2009-2010, і в 2012 роках. Отже, таким методам уже не менше 10 років. І це не виключно українське явище. Вперше про схожі пости як про фейк розповів американський телеканал ABC News у листопаді 2012 року.
Мати базу даних із соціально-демографічними характеристиками — вже давно замало для ловців інформації. Після скандалу з «Cambridge Analytica» Фейсбук обмежує доступ до даних про своїх користувачів навіть у рекламних кабінетах. Але конкуренція за голови людей збільшує попит на деталізацію даних. Це й породжує інструменти, які збирають ці дані в обхід соціальної мережі.
Фейки та маніпуляції найкраще працюють тоді, коли включають емоцію. Із загальних даних такої характеристики користувача не зрозумієш. Потрібно знати, на що саме реагує людина, чим переймається. І що детальнішою буде така інформація, то ефективнішою стане маніпуляція.
Одним із найефективніших інструментів збору даних були і залишаються тести. «Хто ти з членів королівської родини?», «Хто ти з героїв фільму “Москва сльозам не вірить?» чи «Яка ти квітка?» Варіантів — тисячі.
Проходячи їх, користувач не тільки дає доступ платформі до своїх даних і даних своїх друзів у соцмережі. До цього додаються емоційні характеристики, які й потрібні для ефективного маніпулювання. Залежно від того, який тест обирає користувач, він сам зараховує себе до відповідного сегменту.
Один із десяти українських користувачів ФБ проходив такі тести улітку 2020 року. І одним тестом вони не обмежувалися, за один раз проходили їх кілька та публікували результати в себе на сторінці. Так стверджує дослідження, яке провела ініціатива «Як не стати овочем», про рівень інформаційної гігієни українців у соціальній мережі.
Флешмоби, які базуються на копіюванні тексту, — це споріднений з тестами інструмент. Залежно від того, в якому з них взяв участь користувач, він потрапляє до одного з сегментів. А разом з ним — і всі ті, хто поставив «+» у коментарях до допису.
Такі флешмоби ще й паразитують на алгоритмі соціальної мережі: дописи з великою кількістю коментарів показуються більшій аудиторії. Тобто за одну хвилю такого флешмобу можна зібрати дані про велику кількість людей.
Ці дані можуть збирати й використовувати одночасно кілька вигодоотримувачів. Якщо у маніпуляторів немає якісних парсерів (програм для збору даних користувачів), то наявність однакового тексту спрощує їм завдання. До того ж одразу формується база людей з мінімальною інформаційною гігієною, а їм задурювати голову легше.
Наведу приклади флешмобів, які я знайшла через пошукову стрічку Фейсбука за півгодини. Якщо застосувати професійні системи моніторингу, то їх кількість досягне сотень.
Один із найбільш поширених флешмобів — про нібито захист персональних даних. Він дозволяє виділити потенційних чи поточних конспірологів із мінімальним рівнем інформаційної гігієни.
Ще один тип, який дозволяє зібрати вже більше даних, — різноманітні тексти з побажаннями чи так звана «Хлібна зустріч».
Великою популярністю користуються флешмоби про допомогу. Популяризація теми онкології, допомога малому бізнесу чи навіть самому Фейсбуку.
Деякі з флешмобів можуть виникати незалежно від маніпуляторів. Проте якщо в їхній механіці є тиражування однакового фрагменту тексту та чітке емоційне забарвлення, їх рано чи пізно використовують маніпулятори у своїх цілях.
А користувачі ФБ укотре опиняються перед вибором: обмінювати дані про себе на сумнівну розвагу — чи ні. Проте варто знати ціну, яку доведеться заплатити.
фінансово.
Щиро дякуємо!
