Роздуми над Божим Словом на вівторок XXVIII Звичайного тижня, рік ІІ
Нехай прийде, о Господи, на мене Твоя милість і Твоє спасіння за Твоїм словом. Не забирай з уст моїх слів правди, бо я на присуди Твої надіюсь і пильнуватиму закон Твій завжди, по віки вічні. І я ходитиму в обширі, бо заповідей Твоїх шукаю. Втішатимуся веліннями Твоїми, — я їх люблю. І до Твоїх велінь буду здіймати мої руки, – я їх люблю, і буду роздумувати про Твої установи.
Пс 119 (118), 41. 43–45. 47–48
«В обширі», тобто у свободі. Але хіба заповіді не обмежують свободу? Хіба свобода не передбачає робити все, що завгодно й коли завгодно, всупереч правилам та обмеженням? Напевно, ні.
Уяви, що тобі подарували флейту. Ти мріяв про музику, тож відтепер маєш інструмент, щоби творити! Але ти ж не знаєш, що і як натискати, як дути й розподіляти дихання, і не розумієшся на нотній грамоті, щоб записувати власні композиції. Тому лиш за умови навчання подарунок стане неоціненним, адже ти отримаєш уміння і відтворювати чиюсь музику, і створювати свою. Тоді ти залюбки сам обмежиш свою свободу, аби тільки навчитися вільно грати.
Кажучи, що Христос звільнив нас для свободи (пор. Гал 5,13), Павло мав на увазі свободу чинити добро, те, що подобається Господу. Бог зробив нас вільними не для того, щоб ми ігнорували Його святу волю. Саме вона є нашим життєвим дороговказом у повсякденних і доленосних рішеннях. Прислухаючись до Божого Слова та зважаючи на Божі знаки, ми зможемо віднайти правильний шлях і рухатися до досконалості.
У чому ж полягає досконалість? Звісно, у любові, яка є головною заповіддю: любов до Господа і до наших ближніх (див. Мт 22, 37-39). Ісус визволяє нас від гріха, щоб ми були схожими на Нього. У нас є свобода визначити пріоритети і поставити Бога на перше місце. Ми можемо допомагати нужденним і радіти з того, що маємо таку можливість. Ми вільні здійснювати пожертву в ім’я та від імені Господа. Що більше добрих справ ми робимо, то більше стаємо схожими на Ісуса. Проте в кожного з нас ця дорога буде своєю. Чернець зростає в любові, але зовсім не так, як це робить батько родини. Директор чи власник великої корпорації віддає себе Христу в інший спосіб, ніж той, хто живе в будинку для людей похилого віку. Та для кожного з нас справжня свобода настає тоді, коли ми приймаємо благодать реалізувати свій потенціал у любові.
Пам’ятай, що любов — це не одноразова акція. Вона реалізується з часом, як майстерність музиканта, яка вдосконалюється з досвідом.
«Отче, дякую, що даєш мені благодать жити за Твоєю волею і зростати в любові».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
