Навернення — зцілення — місія

Роздуми над Божим Словом на середу ХХХІІ Звичайного тижня, рік ІІ

Одного разу, простуючи до Єрусалима, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. Коли Він входив в одне село, вийшло Йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. Вони піднесли голос і казали: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!» Побачивши їх, Він промовив: «Ідіть та покажіться священникам». І сталось, як вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав Йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: «Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?» І Він сказав до нього: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе». 

Лк 17, 11–19

У Євангеліях ми часто зустрічаємо атмосферу спокою та розміреності, коли люди сидять біля ніг Ісуса, слухають Його вчення, розділяють із Ним хліб. Але не сьогодні. У цій історії зцілення є багато руху і ніхто не стоїть на місці. Ісус прямує до Єрусалима; десятеро прокажених ідуть до священників; зцілений прокажений повертається до Ісуса, а Той відповідає йому наказом іти. Увесь цей рух є символом нашого християнського життя: ми приходимо до Бога, щоб почути Його слово, яке зцілює нас і вказує напрямок майбутніх кроків. Інакше кажучи, бачимо схему: «навернення-зцілення-місія».

Ісус також, коли зустрів десятьох прокажених, виконував місію Отця: прямував до Єрусалима. Звернувши свій погляд і зціливши цих людей, Він явив обличчя милосердного Бога. Як ми бачимо, спасаючи весь світ, Господь не забуває про конкретних людей. Ми завжди цінні в Його очах.

Прокажені повірили Ісусові та вирушили до священників. Цілком імовірно, що вони вже спробували все можливе, й лише остання надія штовхала їх уперед. Зрозумівши, що сталося чудо, дев’ятеро з десяти продовжили йти далі. Але ж вони робили саме те, що їм було сказано, і поспішали повернутися до свого попереднього життя! І це не дивує. Дивує той, хто, сповнений вдячності, не зосереджується на собі, не забуває про Бога, як решта.

Самарянин повертається прославити Господа і стає знаком ще більшого зцілення — духовного.

Це повернення стає початком насправді нового життя, нової місії, яку розпочинають слова Ісуса. Бо Христос не тільки сказав: «Твоя віра спасла тебе», але й додав: «…встань і йди» (Лк 17,19). Це знак для нас. Господь хоче, щоб ми не тільки приймали Його дари з подякою, Він говорить: вийди і поділися тим, що отримав.

Поміркуй, яким чином ти можеш виконати це веління: «Іди»? Куди Ісус скеровує тебе сьогодні? Як ти можеш послужити Йому?

«Господи, дозволь мені не тільки подякувати за Твою милість, а й послужити Тобі в цьому світі, спраглому Доброї Новини».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»