Сім талантів

Роздуми над Божим Словом на ХХХІІІ Звичайну неділю, рік А

У сьогоднішній притчі Ісус порівнює себе з чоловіком, який відходить і передає своїм рабам власне майно, аж до часу свого повернення. Відхід означає вознесіння Ісуса на небеса, а повернеться Він у славі, щоб судити живих і померлих у кінці часів.

Час між першим і другим приходом Ісуса Христа — це час талантів, час помноження добра самого Господа і Спасителя: як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє. Кожний отримує все те, що мав і чим володів Божий Син. Ісус здобув для нас усі можливі благодаті й духовні дари. Ми отримуємо все те, що належало і служило Ісусові на землі.

Тепер триває час фізичної відсутності Сина Чоловічого. Ісус Христос у своєму воскреслому тілі повернувся до Небесного Отця. Відтоді Він уже більше нічого не може зробити власними руками, нікуди не може прийти власними ногами, не може очима побачити потреби інших, не може торкнутися, обійняти, підтримати, вислухати чи порадити. Господь фізично відсутній. Але Він передав усе, що мав і що здобув, своїм рабам, яких залишив по собі. Ми отримали все необхідне для служіння: добро самого Господа. Тепер тільки ми можемо сіяти там, де не може Христос, щоби в кінці світу Він сам міг жати. Тепер тільки ми можемо збирати там, де Господь не розсипав. Він довірив нам своє добро!

Святий Григорій Великий пояснює цю притчу алегорично: «одному дав п’ять талантів, другому — два, а третьому — один. Є п’ять органів чуття: зір, слух, смак, нюх, дотик. П’ять талантів означають п’ять органів чуття, тобто знання того, що нас оточує; два таланти означають осмислення, тобто теорію, і здійснення, тобто практику; один талант означає тільки осмислення». Всі ми маємо такі самі руки, ноги, очі, вуха, язик, які прийняв Ісус Христос у момент втілення, ставши людиною. У слові Євангелія Господь залишив нам осмислення і розуміння духовного та християнського життя, яке кожний має щоденно практикувати. Ми все маємо для того, щоб фізично й духовно продовжувати присутність Господа у світі. Ми можемо жити і служити так, як жив і служив Він сам. Апостол Петро спонукає всіх християн: Служіть один одному, кожен тим даром, що його прийняв, як добрі домоуправителі різноманітної Божої благодаті (1Пт 4,10).

Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять. Як йому це вдалося? Він просто служив, як звичайна людина, всім тим, що отримав від Бога, руками, ногами, усією своєю особою. Але є одна особливість: він робив це негайно, без зволікань, сумнівів чи зайвих роздумів. Між теорією і практикою не минало багато часу: так само [тобто негайно] той, хто взяв два, заробив ще два. Пізнання Божої волі та її виконання відбулися негайно. Тоді Божі дари завжди подвоюються.

Але той, хто має тільки пізнання Бога, а не живе почутим словом, завжди матиме тільки теорію. Такий християнин, який вірить, та не практикує, до кінця життя залишиться з одним-єдиним талантом. До кінця життя, тому що написано, що він пішов і закопав у землю гроші свого пана… У смерті він повернув господарю те, що отримав: Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє! Справді, він нічого не втратив, зберіг усе, що отримав, до останньої монети. Він вірив у своєму серці аж до смерті… але був засуджений як злий і лінивий раб, який боїться Господа! Боїться жити по-християнськи. Боїться негайно використовувати руки й ноги, очі та язик, так, як використовував їх Ісус. Наш талант — це не тільки вуха для слухання, наш талант — це не тільки віра у серці… Але щоденне перебування у Христі!

Зауважте, що після другого читання ми всі негайно піднялися зі своїх сидінь, щоби слухати Євангеліє стоячи. Ця постава виражає негайну готовність виконати те, що ми почуємо. А почули ми ось такі слова у співі перед Євангелієм: Перебувайте у Мені — а Я у вас. Хто перебуває в Мені, той плід приносить щедро (Йн 15,4-5). Господь хоче фізично перебувати у світі через нас, у наших руках, очах, у нашому слуханні. Він хоче фізично приходити до інших у нашому служінні. Тож не спімо, як інші, а пильнуймо та будьмо тверезі! (1Сол 5,6)