Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 24 листопада
Благаємо вас, брати, щодо приходу Господа нашого Ісуса Христа — коли ми зберемось до Нього.
Як треба, навіть необхідно робити з кожним місцем божественного Писання, так і тут варто добре розтлумачити, щодо якої ситуації це сказав апостол, про кого або про що він це написав, щоби читач цього чи іншого місця, не знаючи чогось зі сказаного, не залишився осторонь від справжнього його змісту. Знаючи це, отой допитливий євнух попросив Филипа: Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого? (Діян 8,34) Він переживав, щоби, віднісши прочитане не до того, не відхилитися від справжнього сенсу. Також учні, бажаючи знати час виконання сказаного, просили Господа: Скажи нам, коли це буде і який буде знак Твого приходу й кінця світу? (Мт 24,3) І почувши від Спасителя про кінець світу, вони хотіли знати точний час, щоби й самим не обманюватися, і бути спроможними навчити інших. Справді, довідавшись про це, вони виправили солунян, які були готові помилитися в трактуванні. Тому, коли хтось набуде досконале знання про якусь справу, тоді й буде мати правильне і здорове розуміння віри. А якщо хтось неправильно витлумачить справу, тоді скоро впаде в єресь. Наприклад, стосовно часу помилялися Гіменей та Олександер (1Тим 1,20). Вони казали, що, мовляв, воскресіння вже було (2Тим 2,18). А галати помилялися, коли вже після того, як відповідний час минув, захотіли дотримуватися обрізання.
Щобільше, людям корисно не знати, коли кінець або коли день смерті. Щоби вони, знавши, не почали нехтувати теперішнім часом, очікуючи днів перед кончиною, та щоби не мали виправдання, що лише тоді попіклуються про себе. Тому Павло промовчав і про смертний кінець кожного, щоби люди, впавши в пиху з причини знання, не почали більшу частину життя занедбувати власне спасіння. Так Слово сховало від нас і те, й інше: і кінець всього, і смерть кожного. Зі всесвітнім кінцем пов’язаний також кінець життя кожного, а кончина кожного наближає спільний кінець. Усе це для того, щоб ми через те, що кінець невідомий і ми його постійно очікуємо, кожного дня виправдовували своє покликання, як Павло: забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду (Флп 3,13).
св. Атанасій Александрійський
Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.
Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com