Орден тринітаріїв був заснований наприкінці ХІІ століття для звільнення полонених християн. Сьогодні він тихо і смиренно продовжує допомагати тим, кого переслідують за віру.
Серед гамірних вулиць римського району Трастевере, за кілька кроків від Тибру, стоїть одна з найстаріших базилік Рима — храм св. Хризогона, яким опікується орден Тринітаріїв, з 1850 року офіційно відомий як Орден Пресвятої Трійці і Полонених. Базиліка була побудована на честь римського солдата, який загинув мученицькою смертю після навернення у християнство.
Отець Антоніо Ауреліо, Генеральний вікарій ордену тринітаріїв, переконано стверджує: «Ми народжені, щоб ходити у темниці». Він зазначає, що заснування ордену стало переломним моментом у житті Церкви.
«Заснування ордену в 1198 році було унікальною подією в історії Церкви, оскільки до того часу існувало лише монастичне життя, — каже він. — Святий Йоан з Мати, його засновник, створив перший орден, який вийшов зі стін монастиря, щоб допомагати нужденним, особливо християнам, які потрапили у полон у роки хрестових походів (1096–1291). Ченці платили за них викуп і навіть мінялися з ними місцями».
Орден тринітаріїв вбачав своєю місією порятунок і спасіння як полонених християн, так і мусульман, встановивши нову модель богопосвяченого життя, зосереджену на діяльності та служінні поза монастирем.
«Тринітарії йшли у зони воєнних дій в ім’я миру не зі зброєю, а з хрестом, — каже отець Ауреліо. — Нас називають відкупителями, бо ми йдемо тією самою дорогою, якою йде Відкупитель. Він залишає своє місце слави і спускається до світу. Він йде, щоб виявити наші потреби, виявити слабкості людини, щоб звільнити її, вивести її з темряви. Тією ж дорогою йдуть тринітарії. Вони залишають свої домівки, щоб шукати тих, хто у потребі, щоб дати їм денне світло Бога, виводячи з темряви підземель».
Наразі тривають беатифікаційні процеси Антоніо да Консейсао, Хосе де ла Мадре де Діоса та Ігнасіо Тавареса. Ці тринітарії померли у в’язниці після того, як пожертвували своєю свободою заради звільнення християнських в’язнів.
«Дехто, не маючи грошей, але розуміючи, що в’язні у скрутному становищі, займали їхні місця, буквально пропонуючи своє життя за життя полонених», — додає отець Ауреліо.
У 1999 році, прагнучи повернення до витоків, тринітарії заснували Тринітарну міжнародну солідарність (TIS). Місія цієї організації полягає у допомозі переслідуваним християнам і боротьбі за свободу віросповідання.
Згідно зі Звітом про світову свободу віросповідання за 2023 рік, проведеним компанією «Допомога Церкві у потребі», християни залишаються найбільш переслідуваною релігійною групою у світі. До «червоної» категорії переслідувань потрапляє 28 країн, у яких проживає більше половини населення світу (51,5%); 13 із них — це африканські країни.
Сьогодні тринітарії зберігають спадщину свого ордену — служать бранцям ХХІ століття, а також тим, хто терпить переслідування за віру. Наразі орден має 54 громади в Європі, 22 у США і Канаді, 21 у Латинській Америці, 10 на Мадагаскарі, дві в Індії та дві у континентальній Африці.
За словами отця Ауреліо, християни мають бути зацікавлені у тому, щоб дізнаватися про реалії життя своїх переслідуваних братів і сестер.
«Ми настільки звикли до нашого власного розпорядку, наших звичаїв, що просто не помічаємо нічого іншого. Ми не всотуємо його, воно стікає, як вода по дощовику. Так відбувається на Заході, так відбувається у Європі і у США», — нарікає він, зауважуючи також проблему релятивізму у суспільстві розвинутих країн і відсутність чистоти віри.
«Ми не можемо їх покинути. Нам дуже боляче, що Заходу так важко зрозуміти, що є люди, які твердо дотримуються своєї віри і готові віддати за неї життя», — каже він.
Відповідаючи на запитання про мотивацію, якою керуються переслідувачі християн, священник говорить чітко: «Християнське послання — ось що їх лякає. Християнство — це єдина релігія, яка сприяє демократичному контексту, свободі людей. Там, де християн переслідують, там є диктатури, і вони не сприймають послання свободи».
«Християнство — це єдина релігія, яка на філософському та теологічному рівні бачить людину такою, якою вона є, і тому прагне її добробуту, — наголошує отець Ауреліо. — У християнстві свобода є однією з основ самого життя. Християнство дає людині відчуття свободи, і це лякає диктатуру… Вона переслідує все, що служить загальному благу людини, що його втілює християнство».
Він також нагадав про практики рабства і упокорення, притаманні певним релігіям, зокрема ісламу. «У цих релігіях немає концепції особистості. Є концепція “Сунни”, низки правил, які регулюють соціальну взаємодію, але людина не має ідентичності, — зазначає отець Ауреліо. — Сьогодні ми багато говоримо про загальне благо. Це сучасне уявлення, але першою людиною, яка використала це поняття, був святий Павло. Прагнення дивитися на людину як на центр свободи і добробуту лякає будь-яку наявну у світі диктатуру, і тому вона переслідує тих, хто обирає такий спосіб життя».
фінансово.
Щиро дякуємо!
