Ватиканське видавництво (LEV) опублікувало Кримінальний кодекс Ватикану — видання, що актуалізує законодавство, прийняте ще у 1929 році і неодноразово реформоване згідно з вимогами часу.
За словами єпископа Хуана Ар’єти Очоа, секретаря Папської ради з інтерпретації законодавчих текстів, відповідального за підготовку видання до друку, опублікований Кримінальний кодекс є результатом об’єднання так званого кодексу Зонарделлі (названого на честь італійського державного діяча XIX-XX століть), що діяв у Ватикані з 1929 року, зі значними поправками, внесеними у нього з того часу. Про це повідомляє Vatican News.
Ієрарх пояснив, що держава Ватикан є унікальною державою з точки зору правової системи (sui generis), оскільки «її єдина мета — гарантувати незалежність пастирського служіння Святішого Отця у Церкві». Менше з тим, Ватикану властиві основні риси будь-якої держави і, відповідно, він має властиві громадянські та кримінальні закони не релігійного характеру.
У момент свого заснування у 1929 році держава Ватикан взяла за основу законодавство Італії, у тому числі і Кримінальний кодекс, що діяв у Італійській Республіці з 1889 по 1930 р. З того часу документ було реформовано у багатьох важливих частинах, щоб привести його у відповідність до потреб часу.
Єпископ Очоа уточнив, що Кримінальний кодекс Ватикану відрізняється від Кодексу канонічного права Католицької Церкви тим, що не поширюється на релігійні справи і не регулює питань, що стосуються духовенства; він розглядає лише злочини, що караються й у інших країнах, щоб гарантувати справедливість і загальний порядок.
«Разом з тим, канонічне право, як стверджує ватиканський закон, завжди є первісним нормативним джерелом і першим критерієм інтерпретаційного орієнтиру у державі, а це означає, що, хоча мова йде про світські норми та покарання, ватиканський суддя з кримінальних справ повинен враховувати критерії гуманності та систему цінностей, передбачені канонічною дисципліною», — зазначив він.
Єпископ додав, що поправки, які вносилися до Кримінального кодексу протягом минулого століття, служать доказом того, що законодавство Апостольської Столиці змінюється в дусі християнського милосердя. Про це свідчить, наприклад, скасування у 1969 році смертної кари, пом’якшення норм покарання для неповнолітніх злочинців, відміна таких форм покарання як заслання або пожиттєве ув’язнення.
У той самий час, протягом останніх десятиліть виникли нові форми злочинів, пов’язані з розвитком інтернету, з незаконним обігом наркотиків та фінансовими махінаціями, що підштовхнули Ватикан у 2013 році додати до Кримінального кодексу закон, який розглядає злочини проти людяності і проти неповнолітніх, тероризм та підривну діяльність, і визначає міру покарання у кожному з таких випадків.
У підсумку секретар Папської ради з інтерпретації законодавчих текстів нагадав, що «відновлення справедливості обов’язково передбачає зусилля, спрямовані на виправлення злочинця, тому покарання завжди повинне включати в себе освітні та відновлювані аспекти».
фінансово.
Щиро дякуємо!
