Роздуми над Божим Словом на 24 грудня (Святвечір)
Того часу Захарія, батько Йоана, наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи: «Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив свій народ, і підніс нам ріг спасіння у домі свого слуги Давида, як заповів відвіку устами святих своїх пророків: спасіння від наших ворогів і від руки всіх, хто ненавидить нас, щоб виявити милість нашим батькам і згадати свій святий союз: клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові, що дасть нам, визволеним з рук ворогів, без страху служити Йому у святості й праведності перед Ним по всі наші дні. І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш раніше перед обличчям Господа, щоби приготувати Йому дороги; щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів; аби через глибини милосердя нашого Бога, в яких нас відвідає з висоти Сонце, що сходить, освітити тих, які сидять у темряві та в тіні смерті, й спрямувати наші ноги на дорогу миру!»
Лк 1, 67-79
Пристрасна внутрішня емоція — ось що означає грецьке слово, яке святий Лука використовує, описуючи хвалу Захарії за «сердечну милість» нашого Бога (Лк 1, 78). Слово спланхна, яке означає внутрішні органи, використовується в різних фрагментах Святого Письма, щоб передати дуже глибокі внутрішні почуття, щось, що ми відчуваємо у грудях або у животі. Наприклад, святий Лука використовує варіацію цього слова, щоб описати, як почувався батько, коли побачив блудного сина, який повертався додому: його нутро «сколихнулося» (Лк 15, 20).
У Святвечір ми зазвичай зосереджуємось на Немовляті Ісусі та диві Втілення, роздумуємо про Спасителя світу, який спокійно лежить в обіймах Марії. І ці роздуми дуже корисні, бо можуть сколихнути в нас таку саму бурю емоцій, яку відчуваємо, тримаючи на руках новонароджену дитину. Наш внутрішній світ не може не реагувати на близькість маленького, безпорадного, милого немовляти.
Тепер поміркуймо над словами Захарії, які стосуються не тільки народження Йоана Хрестителя, але й описують піклування Бога Отця про кожного з нас. У своєму ніжному співчутті та великій милості Він послав на землю свого Сина. Ісус народився у стайні, провадив скромне життя звичайної людини, віддав усе заради нас аж до смерті на хресті. А все тому, що Ісус єдиний, хто може спасти нас, єдиний, хто має силу «освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній» (Лк 1, 79).
Роздумуючи про це і споглядаючи Немовля Ісуса в яслах, пам’ятай, як сильно любить тебе Бог. Він — це глибинне внутрішнє кохання, що не знає меж і готове піти на будь-які жертви, щоб урятувати тебе. Він — Любов, яку ми покликані прославляти щодня, але Різдво — особлива нагода! Дякуймо нашому Небесному Отцеві за найбільший дар, який світ коли–небудь отримував: Його Сина Ісуса Христа, нашого Господа.
«Боже, дякую Тобі за любов та милосердя. Ти істинне світло світу!»
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
