Остання сцена фільму «Вірити» представляє часи, коли за переховування молитовника, розарію чи якихось інших релігійних предметів можна було потрапити у в’язницю, опинитися в таборі Сибіру чи Казахстану.
Багатьох спіткала така доля. Як, отже, католики практикували свою віру в таборі? Як їм вдавалося вижити в умовах постійного нагляду, знущань, допитів? Це побачимо у фільмі.
Здавалося неможливим у час, такий складний для всього світу, завершити зйомки фільму. Однак Бог допоміг нам це зробити! Сьогодні наші серця сповнює вдячність. Вдячність передусім Богові. Це Він зібрав таку команду: молодих талановитих людей, які, попри різні перешкоди, зуміли за цей рік часу реалізувати те, що вже давно було моєю мрією.
Свою глибоку і щиру подяку висловлюю:
Режисеру Артему Шемету за добру співпрацю, відповідальність, а передусім за відвагу взятися у 23 роки за свій перший художній фільм. Не можна було не помітити, як сцена за сценою зростала його професійна майстерність, і серце раділо, що в нашій країні маємо таких чудових, талановитих людей.
Продюсеру Ігору Качуру за титанічні зусилля, пов’язані з координуванням, організацією, а також за ввічливість і водночас непохитність, коли цього вимагали обставини. За ефективну допомогу в цьому дякуємо Олександру Ценеру.
Оператору-постановнику Сергію Бурковському, який разом зі своєю командою: Володимиром Моргуновим, Романом Данилко та іншими, безконфліктно, віддано і допізна знімав усі кадри для фільму. Також подяка звукорежисеру Євгену Смірнову.
Художнику-постановнику Вассі Багаліці разом із її командою — за приготування всіх декорацій для сцен фільму; особлива вдячність за прекрасну розкадровку сцен.
Виконавчому продюсеру о.Олександру Зелінському ОМІ, директорові Католицького Медіа-Центру та телебачення EWTN, який разом зі співпрацівниками та співбратами о.Богданом Савицьким ОМІ та о.Блажеєм Гавлічком ОМІ перший прибував на локації та останній виїжджав, розвозячи всіх по домівках.
Володимиру Качурові за завжди добре слово, мобілізацію і підтримку, а також за те, що запалив цю молоду команду до праці над фільмом.
Художнику по костюмах Тетяні Ходоровській та художнику по гриму Ксені Галченко з її командою.
Усім акторам, які взяли участь у нашому фільмі: тим, що знялися благодійно, і тим, що зробили це абсолютно безоплатно. Дякуємо акторам масових сцен, яких було щонайменше 200 (не враховуючи додаткових 250 осіб під час зйомок у Мурафі). Дякуємо за ваш час, вкладені зусилля, а насамперед за допомогу в цій важливій справі. Дякуємо також і Сергію Балицькому, Ані Шпаченко і постулантам ОМІ з Обухова за організацію та допомогу.
Артему Гудіну, який упродовж зйомок завжди в усьому допомагав, Ігору Бєлиху за бекстейдж, а також усім іншим волонтерам, втім сестрам: гонораткам, босим кармеліткам, бенедиктинам-місіонеркам, та семінаристам ВДС у Ворзелі.
Брату Себастьяну Янковському ОМІ та Ігору Янковському — за доставку смачної їжі та багатогодинне готування канапок на кожне місце зйомок, Сестрам Місіонеркам Божественної Любові та Місіонерам Облатам з Обухова — за приготування їжі.
Богу подяка і велика вдячність усім, хто нас духовно та матеріально підтримував і продовжує підтримувати. Сподіваємося на вашу подальшу допомогу, щоби фільм міг з’явитися на великих екранах уже влітку 2021 року.
фінансово.
Щиро дякуємо!
