Кожен із нас перебуває на певному етапі цього шляху.
Прочитайте і подивіться — на якому етапі ви?
Мовчання і зосередженість
Один духовний учитель починав формацію учнів так: «Насамперед тримайте щелепу вільною». Як це стосується молитви? А так, що до молитви можна приступати по-різному.
У напруженні чи в умиротворенні, в нервовому тремтінні чи спокої. Перше стається особливо тоді, коли молитва звернена до Бога, але зосереджена на нас самих і наших справах. Друге (спокій) — коли ми просто хочемо бути з Ним, бути в стосунках із Ним, бути для Нього.
Тим не менш, людина в цій справі має пройти довгий шлях від початку. Насамперед їй треба змиритися з тишею. Одним це дається легше, іншим важче. Потім — із чимось більшим, ніж відсутність звуків: із певною пусткою чуттєвих переживань, яка провадить до здатності зосередитися.
Мова Бога і мовчання Бога
Якщо таку концентрацію ми використовуємо для контакту з Богом, то наступна стадія — це переживання (часто саме в тиші почуттів), назвемо це умовно, мови Бога. Розуміння, навіть іноді просвітлення, дане нам за потребою, а не як нагорода за заслуги! — як черговий дороговказ і благодать.
Але коли ми вже полюбили цю благодать і цінуємо її, настає час у певному сенсі розпрощатися з нею та полюбити наступну стадію шляху: мовчання Бога. «Достатньо тобі моєї благодаті», — каже Господь.
Достатньо тобі того, що я вже сказав. А зараз помовчимо з тобою, як двоє давніх друзів. Якщо ти сприймаєш це як пустку — не страшно: це просто наслідок твоєї людської натури, правда про тебе. Я з тобою. Це інша благодать, але теж благодать.
Кожен із нас перебуває на певному етапі цього шляху. Про все це ми можемо говорити не краще, ніж про астрофізику. Але щось таки можна сказати, і воно саме сказано.
Переклад CREDO за матеріалами: с.Малгожата Борковська OSB Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
