Традиція Церкви, тісно пов’язана зі Святим Письмом та Вчительським Урядом, належить до Божественного одкровення. Таким чином, вона є джерелом, з якого походять наші знання і практика віри.
Внебовзяття, можливо, найдавніше марійне свято, корениться в традиції християнської практики, підтримується вченням Учительського Уряду і належить до чотирьох проголошених марійних догматів.
Однак, хоч це вірування й давнє, у 2025 році ми відзначаємо лише 75-ту річницю проголошення Внебовзяття католицьким догматом.
Святе Письмо не містить прямих згадок про тілесне вознесіння Марії на небеса, але кілька уривків говорять про велику гідність Її життя, підтверджуючи думку, що Ісус міг явити свою Славу, позбавивши свою Матір могильного тління і надавши Їй привілей Внебовзяття.
Пісня пісень містить уривки, які деякі біблісти сьогодні вважають пророчими посиланнями на Марію: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!» (Пісн 2,10), або «Побачили її дівчата й величають, цариці й наложниці і тії її вихваляють» (Пісн 6,9).
Новий Завіт також містить докази особливого привілею Марії — привітання Гавриїла: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,28) та опис «жінки, одягненої в сонце» (Одкр 12,1).
Відсутність в історії та у Святому Письмі відомостей про смерть Марії, а також з визначенням Її як Богородиці на Ефеському соборі, ймовірно, стали каталізаторами появи великої кількості апокрифічної літератури, яка описує Успіння («засинання») Марії.
Слово «Успіння» може вводити в оману, оскільки може здатися більше зосередженим на смерті та похованні Марії. Однак вірування, пов’язане з Успінням, нерозривно пов’язане і з взяттям нашої Пресвятої Матері на небеса тілом і душею, тобто Внебовзяттям.
Головним джерелом інформації про смерть Марії є святий Йоан Дамаскин (†750), який посилався на дані невідомого вченого Євфимія. Пульхерія, дружина імператора Марціана (450-457), наказала побудувати церкву в передмісті Константинополя під назвою Влахени, куди хотіла перенести земні останки Марії. Під час розмови з єпископом Єрусалимським Ювеналієм під час Халкідонського собору імператриці повідомили, що в Єрусалимі немає тіла Діви Марії.
Апокрифи пишуть, що Марія була похована у Гетсиманському саду, в присутності всіх апостолів, за винятком Томи. Через три дні, коли апостоли прийшли вшанувати Її тіло, вони побачили, що гробниця порожня, і зробили висновок, що Ісус забрав свою Матір на небеса. Ці апокрифічні розповіді, хоча й не мають історичної основи, але виконують важливу функцію, демонструючи те, у що вірив народ, і що стало підставою для розвитку церковної традиції.
Як і багато інших церковних свят, літургійне святкування Успіння почало свою еволюцію на Сході. У середині VII століття в Римі запровадили свято Natale Sanctae Mariae, призначене, як і на Сході, на 15 серпня. Папа Сергій I, сирієць, який відіграв важливу роль у впровадженні багатьох східних звичаїв у Римській Церкві, підвищив його ранг до головного свята і додав до літургії урочисту процесію.
У середньовіччі визнані вчені та провідні церковні діячі пропагували святкування Внебовзяття. Святий Тома Аквінський посилався на Псалом 131: «Устань, Господи, до твого відпочинку, ти і кивот твоєї сили!» (Пс 131,8), пропагуючи віру у Внебовзяття Марії, істинного кивота Божого.
Святий Антоній Падуанський у одній зі своїх проповідей сказав: «Господь воскрес, коли вознісся праворуч Отця. Ковчег, освячений Ним, возвисився, коли Діва Матір була взята до Небесної шлюбної зали». Альберт Великий, наставник Аквіната, коментуючи перший розділ Євангелія від Луки, писав: «Очевидно, що Пресвята Богородиця була взята тілом і душею понад ангельські хори. Це ми вважаємо істинним в усіх аспектах».
Свято Внебовзяття було головним святом Сакраментарію 1570 року, опублікованого Папою Пієм V під час Контрреформації. Таким чином, Церква, усуваючи зловживання і захищаючи католицьке вчення та традицію, підтвердила свою відданість цьому давньому святу.
Остання сторінка еволюції Внебовзяття була написана 1 листопада 1950 року, коли Папа Пій XII своєю Апостольською конституцією «Munificentissimus Deus» проголосив: «Ми проголошуємо, декларуємо та визначаємо це як божественно об’явлений догмат: що Непорочна Богородиця, Приснодіва Марія, завершивши свій земний шлях, була взята тілом і душею до небесної слави».
Переклад CREDO за: Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
