Біоетики висловили своє занепокоєння судовим рішенням про необхідність позбавити харчування та води пацієнта-католика.
Про це йдеться у заяві від 12 січня 2021 року, виданій Центром біоетики Енскомб, що в Оксфорді. Справа стосується чоловіка-католика, відомого під ініціалами «Р.С.», який 6 листопада 2020 року переніс серцевий напад і на момент первинного рішення суду перебував у комі.
Рішення суду спирається на «добре засвідчені погляди пацієнта про те, що кожне життя є дорогоцінним», але разом із тим нібито на те, що в тому разі, якщо з ним щось трапиться, він бажав «вжити усіх можливих заходів для його порятунку, але не бажав залишатися живим, якщо це не вдасться».
Під час брифінгу 12 січня директор Центру Девід Альберт Джонс зазначив, що цей судовий процес створює «дуже небезпечний прецедент». «Серйозна небезпека цього рішення полягає в тому, що католики та інші люди, які дотримуються подібних поглядів на цінність людського життя, можуть бути приречені на смерть від голоду та зневоднення проти їхньої волі, — заявив він. — Якщо відомо, що католик дотримується згідних з ученням Церкви поглядів на питання, що стосуються життя, і неможливо довести протилежне, належить керуватися інтерпретацією його попередніх висловлювань».
Він додав також, що під відмовою від підтримання життя зазвичай розуміють відмову від інтенсивного медичного лікування та штучної вентиляції легень, якщо немає надії на одужання, а не про відмову від забезпечення харчуванням та рідиною. Джонс назвав дуже прикрим той факт, що експертна думка Католицької Церкви не вважалася авторитетною у згаданому випадку.
У заяві Центру біоетики також сказано, що станом на 12 січня 2021р. забезпечення пацієнта їжею та водою було відновлено доти, доки не буде подано апеляцію до Європейського суду з прав людини.
«Суд заявив, що в найкращих інтересах Р.С. — не отримувати лікування, спрямованого на підтримку життя, включно з штучною вентиляцією легень та наданням йому харчування і пиття. Внаслідок цього Р.С. повинен буде померти протягом кількох тижнів», — пояснив Джонс. Він також зазначив, що ніхто не може прожити кілька тижнів не дихаючи; отже, це твердження вже передбачало, що Р.С. може відновити здатність дихати самостійно після скасування штучної вентиляції легень.
«З католицького погляду, забезпечення їжею та водою голодних і спраглих — це справа милосердя», — прокоментував Джонс, зауваживши, що пацієнтів слід не прирікати на смерть від голоду та зневоднення, а навпаки — якнайкраще їх забезпечувати харчуванням та рідиною.
Причиною публічного обговорення справи Р.С. є той факт, що він, як католик, свого часу висловив публічну незгоду з сумнозвісним випадком в Англії про припинення підтримки життєдіяльності дитини, яка народилася з серйозними вадами здоров’я. За словами Джонса, Р.С. дотримувався консервативних поглядів, був категоричним противником абортів та евтаназії.
Незважаючи на добре знані погляди пацієнта, суд визнав, що забезпечення його харчуванням і водою не відповідає його інтересам, оскільки він заявляв, що «не хоче бути тягарем для інших, якщо серйозно захворіє».
За словами Джонса, думки й слова про те, що хтось не хоче бути тягарем, є дуже поширеним явищем. «Хто ж захоче опинитися в такому тяжкому стані без надії на лікування? — сказав він. — Але з цього не випливає, що людина, потрапивши в таку ситуацію, надала би перевагу припиненню будь-якого лікування й навіть базового догляду. Тому такі висловлювання не можна сприймати як дозвіл на позбавлення їжі та води особи, що перебуває в комі або в мінімально свідомому стані. Навіть той, хто твердо відданий вченню Католицької Церкви, може робити такі заяви. В кожному разі, харчування й вода, що надаються пацієнтам, — це частина основного догляду за ними, а не частина лікування».
Джонс нагадав думку святого Йоана Павла ІІ стосовно цих питань, яку папа висловив у виступі на тему «Лікування, що підтримує життя, та вегетативний стан». Говорячи про пацієнтів, які перебувають у несвідомому стані, він сказав: «Я хотів би особливо підкреслити, що вживання їжі та води, навіть якщо цей процес відбувається штучно, завжди є природним засобом підтримки життя, а не медичним актом. Більш того: його використання належить принципово вважати належним та пропорційним, а тому морально зобов’язувальним — тією мірою і доти , поки він не набуде належної завершеності, яка в цьому разі полягає в забезпеченні пацієнта поживою та полегшенні його страждань».
Джонс прокоментував: «Схоже, усі судді приймали як належне той факт, що під засобами підтримки життя однаково розглядалося як медичне втручання, так і харчування й забезпечення рідиною. Відмова від лікування-підтримки пацієнта не повинна передбачати позбавлення його їжі та води, якщо цього не було прямо зазначено».
фінансово.
Щиро дякуємо!
