Відвідування Служби Божої з дітьми може стати серйозним випробуванням і навіть стресом як для батьків, так і для самих дітей.
Я розумію це дуже добре, адже складно знайти більш непосидючу та гамірну дитину, ніж моя власна старша донька — і більш ніжну та емоційно вразливу, ніж моя молодша. Тому мірою їхнього зростання переді мною дедалі чіткіше поставало запитання: як знайти золоту середину між вседозволеністю й авторитарністю? Як змалку навчити дітей дисципліни та шанобливого ставлення до Меси, щоб це не перетворилося на примус і не знеохотило їх?
Дотримуючись тієї позиції, що в питаннях віри дітям одразу треба м’яко, але послідовно допомагати тягнутися до рівня дорослих, а не створювати їм особливі «дитячі» умови (з яких потім, коли вони підростуть, доведеться їх виривати і привчати до порядку наново), я виробила певну систему правил, дотримання яких значно полегшило життя нам усім.
1.Приготуйте гарний одяг
Діти дуже чутливі до будь-яких зовнішніх знаків. Інформація, яку вони «зчитують» з довколишнього світу, значною мірою візуальна. Змалку діти знають, що особливі події та свята супроводжуються також особливим одягом. Меса не повинна становити винятку з цього правила, більш того — повинна займати чільне місце серед таких особливих подій. Тому з вечора приготуйте для себе та для дітей одяг, у якому підете до церкви, щоби в останні хвилини не перевертати шафи у пошуках потрібної сукні, дратуючись і заряджаючи оточуючих геть не тим настроєм, який потрібен на Месі.
2.Приходьте до храму заздалегідь
Подбайте про те, щоб не заходити до храму чи каплиці в останній момент, відсапуючись і нашвидкуруч скидаючи верхній одяг із себе й дітей та шукаючи вільного місця. Нехай вони мають час на те, щоб роздягнутися, роздивитися по сторонах, освоїтися (так, навіть якщо ви щонеділі ходите до цієї ж самої парафії; на пластичну дитячу психіку навіть така звичайна подія, як поїздка до вже знайомого місця, чинить значно більше навантаження, ніж на нашу). Поцікавтеся, чи нікому не потрібно відвідати туалет — звісно, це не гарантує, що під час Меси вам не доведеться супроводжувати туди дитину, але краще звести до мінімуму всі ймовірні нюанси, які можуть відволікати вас від богослужіння.
3.Робіть екскурсії храмом. Але не під час Меси
Прогулянка храмом — чудова нагода глибше познайомити дітей з особливостями католицької віри. Розписи, вітражі, ікони та статуї — все це промовляє до них краще, ніж звичайні слова. Пояснюйте їм, хто на них зображений, заохочуйте ставити свічки перед образами, розповідайте, для чого це потрібно. Знайомте дітей зі священниками, монахинями та міністрантами вашої парафії. Але нехай такі екскурсії відбуваються до початку Меси або ж після неї.
4.Сідайте ближче до вівтаря
Дітям має бути добре видно, що відбувається під час богослужіння. Якщо вони бачитимуть перед собою переважно чужі потилиці, це швидко їх знеохотить і вони почнуть шукати собі розваг. Звертайте їхню особливу увагу на жести і слова священника, на важливі елементи Меси — такі, як піднесення Гостії; пояснюйте, що тут і зараз у ній перебуває сам Ісус.
5.Церква — не гральний майданчик
Дозвольте дітям взяти з собою улюблену іграшку. До певного віку вони ставляться до них як до живих істот тому не забороняйте їм відвідувати храм із «друзями» — за умові, якщо ці «друзі» чемно слухатимуть Месу, сидячи в рюкзачку або в кишені. Справа не тільки в тому, що інші парафіяни зазвичай не в захваті від машинки, яка протягом усієї Меси їздить туди-сюди по лавках, — хоча повага до інших також важлива. Нехай дитина змалку звикає до того, що Меса — не місце для гри, що це — абсолютно унікальна подія, яка відрізняється від усього, присутнього у повсякденному побуті.
6.Їжа — тільки духовна
Немає на світі дитини, яка здатна померти від голоду, якщо протягом години нічого не з’їсть. Печиво, фрукти та інші перекуски батьки часто використовують не так для того, щоб нагодувати дитину, як для того, щоб на певний час дати їй якесь заняття. Варто утримуватися від такої практики. По-перше, вона не дуже корисна сама по собі. По-друге — у храмі вона абсолютно недоречна і виглядає непошаною до цього святого місця.
Єдине, що може бути в зоні доступу під час Меси, — це пляшка з водою, оскільки маленький організм потребує поповнення запасів рідини навіть більше, ніж організм дорослих. Подбайте також про те, щоб діти добре поснідали зранку, інакше вони не зможуть зосередитися ні на чому, крім очікування на кінець богослужіння, після чого можна буде нарешті попоїсти.
7.Будьте взірцем для дітей
Витримці батьків, які відпускають дітей у «вільне плавання» храмом, заглиблюючись у власне переживання Меси, можна, мабуть, тільки позаздрити. Але справа батьків — не лише привести дітей до дому Божого, а й бути посередниками між ними та Богом. Привчайте дитину до того, що взірцем її поведінки є інші дорослі — насамперед, ви самі. Не знаєш, що треба робити? — дивись, що роблять мама і тато, що роблять інші парафіяни, і повторюй за ними. Важливо, щоб дитина зрозуміла, що є чіткі правила поведінки, яких дотримуються всі довкола, незалежно від віку; а схильність до копіювання старших, властива дітям, може стати в цьому добрим помічником.
8.Відповідайте на запитання. Але в міру
Пам’ять дітей працює так, що вони не можуть накопичувати на потім запитання, які виникають у них у цю хвилину і стосуються ситуації «тут і зараз». Вони можуть ставити вам раптові запитання в будь-який момент тому, що їм критично важливо дізнатися відповідь. Відповідайте на запитання, що стосуються безпосередньо Меси, — пошепки, не заважаючи іншим; але намагайтеся «фільтрувати» ці запитання. Пояснюйте дітям, що храм — не місце для сторонніх розмов, тому обговорення побачених дорогою пташок чи раптово пригаданих перипетій із життя свинки Пеппи потрібно залишити за його дверима.
9.Робіть ваші неділі особливими
Нехай зі словами Ite, missa est ( «Ідіть, жертву звершено») ваше свято не завершується. Чудово, якщо після Меси ви маєте могу почаювати в атмосфері дружнього спілкування зі священником та/або іншими парафіянами. Якщо ні — не поспішайте повертатися до хатньої рутини. Підіть разом із дітьми у кіно, на цікаву прогулянку, займіться сімейною творчістю або замовте велику піцу на обід. Таке позитивне підкріплення дуже важливе для дітей — тоді вони сприйматимуть неділю не просто як день, у який ми зобов’язані йти на Месу, а насправді особливий день.
10.Повторюйте, повторюйте, повторюйте…
Питання дисципліни на Месі — як, зрештою, і решта питань, пов’язаних із вихованням дітей, — потребує постійних повторень. Запасіться терпінням і не очікуйте, що їхня поведінка одразу буде зразковою. Розповідайте дітям про те, що таке Меса, як і чому там треба поводитися, не лише перед дверима храму. Закріплюйте цей «матеріал» протягом тижня, у м’якій та ненав’язливій формі, ніби між іншим, щоб не викликати спротиву або роздратування.
фінансово.
Щиро дякуємо!
