Документ Дикастерію віровчення, схвалений Папою Левом XIV, роз’яснює, які титули слід вживати щодо Пресвятої Богородиці, звертаючи увагу на можливі надужиття.
«Mater populi fidelis» — це назва доктринальної ноти, яку у вівторок 4 листопада 2025 року оприлюднив Дикастерій віровчення. Нота, яку підписали префект кардинал Віктор Мануель Фернандес та секретар доктринального відділу архієпископ Армандо Маттео, 7 жовтня отримала схвалення Святішого Отця. Вона є результатом тривалої та послідовної колегіальної праці, пише Vatican News.
Ідеться про доктринальний документ стосовно марійної побожності католиків. Він зосереджений на постаті Марії, яка повʼязана з відкупительним ділом Христа як Матір віруючих. Нота надає важливе біблійне підґрунтя для вшанування Діви Марії, а також збирає різні внески Отців і Вчителів Церкви, елементи східної традиції та думки останніх Пап.
У цьому позитивному контексті доктринальний текст аналізує шерег марійних титулів, виокремлюючи деякі та застерігаючи від використання інших. Такі титули, як Мати віруючих, Духовна Мати, Мати вірного люду цінуються особливо. Натомість титул Співвідкупителька вважається недоречним і неналежним. Титул Посередниця вважається неприйнятним, коли набуває значення, яке є винятковим для Ісуса Христа; але є цінним, якщо виражає інклюзивне та спільне посередництво, яке прославляє Христову могутність. Титули Мати благодаті та Посередниця всіх благодатей вважаються прийнятними в деяких дуже конкретних значеннях; але пропонується широке пояснення значень, які можуть призводити до плутанини.
Читайте також:
Ватикан: створено робочу групу з питань фальшивого містицизму
У своїй суті, нота підтверджує католицьку доктрину, яка завжди чітко підкреслювала, як у Богородиці Марії усе спрямоване до центральної ролі Христа та Його діла спасінняії. Тому, навіть якщо певні марійні титули можна пояснити за допомогою правильної екзегези, — вважається за краще їх уникати.
Під час презентації кардинал Фернандес високо оцінив народну побожність, але застеріг від груп і публікацій, які пропагують той чи інший догматичний погляд і сіють сумніви серед вірних, зокрема через соцмережі. Головна проблема в інтерпретації цих титулів щодо Марії стосується розуміння ролі Марії у Христовому ділі спасіння (3).
Співвідкупителька
Щодо титулу «Співвідкупителька» нота нагадує, що деякі папи «використовували цей титул, не зупиняючись на його поясненні». Зазвичай вони представляли його у зв’язку з Богоматеринством і з посиланням на єднання Марії з Христом біля відкупительного Хреста. Другий Ватиканський Собор вирішив не використовувати цей титул «із догматичних, душпастирських та екуменічних міркувань». Святий Йоан Павло II «використовував його щонайменше сім разів, пов’язуючи його насамперед зі спасенною цінністю нашого болю, жертвуваного поруч із болем Христа, з Яким Марія єднається насамперед під хрестом» (18).
У документі згадується внутрішня дискусія в тодішній Конгрегації віровчення. У лютому 1996 року активно обговорювалося прохання єпископів проголосити новий догмат про Марію як «співвідкупительку або Посередницю всіх благодатей». Думка тодішнього префекта Конгрегації кардинала Ратцінґера була проти:
«Точне значення титулів не є чітким, а доктрина, що в них міститься, не є зрілою… Ще не ясно, як доктрина, виражена в титулах, представлена в Писанні й апостольському переданні».
Пізніше, у 2002 році, майбутній папа Бенедикт XVI також публічно висловився в цьому дусі: «Формулювання “Співвідкупителька” занадто віддаляється від мови Святого Письма і патристики й тому викликає неправильні тлумачення… Все походить від Нього — як стверджують насамперед Послання до ефесян і колосян. Марія є тією, ким Вона є, завдяки Йому. Термін “Співвідкупителька” затьмарив би Її походження».
Читайте також:
Єпископи знову просять Папу оголосити Марію Співвідкупителькою
Кардинал Ратцінґер, як пояснює нота, не заперечував, що в пропозиції використовувати цей титул були добрі наміри й цінні аспекти; але він стверджував, що це «помилкова термінологія» (19).
Папа Франциск принаймні тричі висловився проти використання титулу «Співвідкупителька». Доктринальний документ із цього приводу підсумовує:
«Завжди є невідповідним використовувати титул Співвідкупителька для визначення співпраці Марії. Цей титул ризикує затьмарити єдине спасенне посередництво Христа і, отже, може викликати плутанину й дисбаланс у гармонії істин християнської віри… Коли вислів вимагає численних і постійних пояснень, щоб уникнути відхилення від правильного значення, — він не служить вірі Божого народу і стає недоречним» (22).
Посередниця
У ноті підкреслено, що біблійний вислів, який стосується виключного посередництва Христа, «є безапеляційним». Христос — єдиний Посередник (24). З іншого боку, підкреслюється «дуже поширене вживання терміну ‘посередництво’ у найрізноманітніших царинах суспільного життя, де його розуміють просто як співпрацю, допомогу, заступництво. Отже, його неминуче застосовують до Марії в підпорядкованому значенні й він жодним чином не претендує на те, щоб додати якоїсь дієвості чи сили єдиному посередництву Ісуса Христа» (25).
Крім того, документ визнає: «Очевидним є те, що дієве посередництво Марії було — воно уможливило справжнє Втілення Божого Сина в нашій людській природі» (26).
Мати віруючих і Посередниця всіх благодатей
Материнська роль Марії «ніяк не затьмарює і не применшує» єдине посередництво Христа, «а навпаки, показує його ефективність». У такому розумінні «материнство Марії не претендує на те, щоб послабити виняткове поклоніння, яке належить тільки Христу, а навпаки, спонукає до нього». Тому, як стверджує доктринальна нота, належить уникати «титулів і висловів, що стосуються Марії і представляють Її як своєрідний “блискавковідвід” перед лицем справедливості Господа, немовби Марія є необхідною альтернативою недостатньому милосердю Бога» (37).
Читайте також:
Об’явлення в Амстердамі не визнані надприродними
Титул «Мати віруючих» дозволяє нам говорити про «дію Марії також і щодо нашого життя у благодаті» (45).
Однак варто бути обережними з висловами, які можуть передавати «менш прийнятний зміст» (45). Кардинал Ратцінґер пояснював, що титул Марії як посередниці всіх благодатей не ґрунтується чітко на божественному Одкровенні; й відповідно до цього переконання (пояснює нота) ми можемо розпізнати труднощі, які він привносить як у богословську рефлексію, так і в духовність» (45). Адже «жодна людина — навіть апостоли чи Пресвята Діва — не може діяти як універсальний розподілювач благодаті. Тільки Бог може дарувати благодать і робить це через людську природу Христа» (53). Тому титули, такі як Посередниця всіх благодатей, мають «обмеження, які не сприяють правильному розумінню унікальної ролі Марії. Адже Вона, яка є Першою відкупленою, не могла бути посередницею благодаті, яку сама отримала» (67).
Однак, визнає документ Дикастерію віровчення, «вислів “благодатей”, коли йдеться про материнську підтримку Марії в різні моменти життя, може мати прийнятне значення». Множина виражає «всю допомогу, також і матеріальну, яку Господь може нам дати, вислухавши заступництво Матері» (68).
фінансово.
Щиро дякуємо!
