Римо-катол.: 13 січня (довільний спомин)
Іларіон (Іларій), пізніший єпископ Пуатьє, народився близько 315 року в родині багатих нотаблів, отримав гарну, як на той час, освіту на підставі філософії неоплатонізму. Шукав відповіді на питання, пов’язані зі смертю та сенсом людського життя. Знайшов ці відповіді, як став наполегливо і вдумливо читати Біблію. Тому вирішив прийняти хрещення — це сталося Пасхальної ночі 345 року. Разом з Іларіоном прийняли Христа його дружина і донька (св. Абра). Християнином він був глибоким, і адміністратором добрим, тож 350 року вірні запрагнули, аби він став єпископом (тоді ще не було вимог целібату).
Середина IV століття відзначалася протистоянням католицької доктрини й аріанства, а заодно — як водиться — і протистояннями конкретних особистостей. Після Нікейського Собору і вигнання Арія настали часи імператора Констанція ІІ, який повернув Арія і вигнав св. Афанасія Великого — головного борця з аріанством на Соборі. Неприємності у житті єпископа Іларіона почалися з того, що Трірський єпископ прийняв у себе вигнаного з Александрії св. Афанасія, а Іларіон відмовився засудити цей крок. Більше того, коли прихильник Арія, єпископ Сатурнін, скликав у себе в Арлі проаріанський собор 353 року, то св. Іларіон зібрав і очолив католицьких єпископів Галлії, домігся перегляду постанов Арльського собору і відмежування правовірних єпископів Католицької Церкви від аріан. Натомість єпископ Сатурнін поклопотався перед імператором про скликання нового собору в Безьє, засудження і вигнання Іларіона. Це сталося 356 року, й Іларіон за велінням імператора виїхав у Малу Азію (Фригію). Там він, не падаючи духом, зайнявся вивченням Сходу, доктрини Східної Церкви, а також шукав можливостей з’ясувати глибину конфлікту між католиками та аріанами — чи всі формулювання були достатньо точні, чи не було припущено випадкових помилок або непорозумінь при перекладах…
Він шукав шляхів примирення, хоч і перебував у вигнанні та під засудженням. Він намагався виявити ті правильні слова, спираючись на які, можна буде провадити змістовний діалог із заблукалими. За це отримував неприязнь як аріан, так і підозри католиків. Зрештою був висланий зі Сходу назад до Пуатьє — вигнаний з вигнання! — «за підбурювання».
Тепер св. Іларіона інколи називають «першим екуменістом». Це тим більш символічно, що його останки були 1562 року знищені фанатиками-кальвіністами. Збереглися лише реліквії, передані до Сен-Дені в Париж і до храму св. Георгія в Пюї.
Святий Іларіон не був всенародно улюбленим проповідником — він писав як учений і не мав дару красномовства. Зате його письмові розробки в галузі христології і вчення про Пресвяту Трійцю принесли йому визнання: він проголошений Учителем Церкви.
В іконографії представлений у єпископських ризах. Його атрибути: книга, пастуший посох, митра, письменницьке перо, блискавка; вуж або змій — символи аріанства.