Ми теж подібні до апостолів…

Роздуми над Божим Словом на вівторок VI Звичайного тижня, рік І

Того часу учні забули взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Ісус застерігав їх, кажучи: «Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової!»
А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Взнавши це, Він каже їм: «Чому перемовляєтесь, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків шматків зібрали?»
Кажуть Йому: «Дванадцять».
«А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків шматків зібрали?»
І вони кажуть: «Сім».
Тоді Він каже їм: «Ви ще не розумієте?»

Мк 8, 14-21

Досвідчений турист, готуючись до подорожі, обов’язково потурбується про те, щоб мати з собою достатній запас їжі та води. Чому ж дванадцятеро чоловіків, більшість із яких були професійними рибалками і багато часу проводили далеко від домівки, перш ніж сісти в човен, не перевірили наявність їстівних запасів? Можливо, вони перебували в ейфорії після дива помноження хлібів та риби, яке вчинив Ісус. А може, вони занадто поспішали, щоби встигнути повернутися до заходу сонця.

Сьогоднішнє євангельське читання не пояснює нам причин цієї ситуації, але безсумнівно підтверджує одне: подорож з Ісусом була одночасно захопливою та непередбачуваною. Навіть висловлювання Вчителя були такими загадковими, що учні сушили над ними мозок. Чому, наприклад, Ісус заговорив про «фарисейську закваску та закваску Іродову»? Може, Він так натякає на забуту ними провізію?

Але в той час, коли увага учнів була зосереджена на потребі в насущному хлібі, Ісус хотів поділитися з ними небесною істиною. Він закликав їх остерігатися марної самовпевненості, що може зрости в них, як закваска в тісті. І протистояти цьому «бродінню» можна, лише культивуючи в собі зростання іншої звички — довіряти могутності та опіці Небесного Отця.

Помноживши їжу для багатотисячного натовпу, Ісус дав нам чудовий приклад довіри до того, що Бог завжди турбується про Його власні потреби та потреби людей, які Його оточують. Божий Син завжди звертався до свого Отця, і всі Його дива були знаками, покликаними зміцнити віру учнів.

Не варто звинувачувати їх у забудькуватості, недалекоглядності чи приземному мисленні. Ми мало чим відрізняємось від апостолів. Краще вчімося довіряти Господу в усіх своїх проблемах.

«Отче, примнож мою віру в Твою постійну турботу про мене. Пробач моє приземне мислення і допоможи частіше думати про небесні істини».

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.

Щодня о 9.00 год. з каплиці Отців Маріянів у Харкові транслюється Служба Божа. Трансляцію дивіться на YouTube-каналі журналу «Слово між нами»