Роздуми над Божим Словом на четвер ІІ тижня Великого Посту
Того часу Ісус сказав фарисеям: «Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня. А якийсь бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми у струпах і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; та й пси приходили й лизали його рани.
Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали. І в аду він, терплячи муки, звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні, й закричав, гукаючи: “Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї”.
Та Авраам промовив: “Дитино, згадай, що ти отримав свої блага за свого життя, так як Лазар — лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся. І крім усього цього, між нами й вами покладена велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не переходили”.
Той же відказав: “Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька, бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання”.
Та Авраам відповів: “Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають”.
А той мовив: “Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються”.
Він же сказав йому: “Якщо Мойсея і пророків не слухають, навіть якби хто з мертвих воскрес, не повірять”».
Лк 16, 19-31
Як ми повинні реагувати на сьогоднішній уривок Євангелія? Він може зродити почуття занепокоєння, страху чи навіть певної провини. Ісус розповідає цю притчу, щоби привернути нашу увагу до реальності бідних людей, які перебувають поряд із нами, але яких ми не бачимо, бо надто зосереджені на собі. Це люди, якими Бог, так само як Лазарем, дуже переймається. Він страждає, коли страждає хтось із них, і закликає нас послужити їм. То що ж ми можемо зробити?
По-перше, ми можемо молитися, щоб отримати благодать бачити світ очима Бога, щоб не пропустити людей, які потребують допомоги. Це не обов’язково має бути хтось бідний у сенсі матеріальному. Це може бути кожна духовно бідна людина — самотня, знехтувана чи розгублена. Також важливо молитися про те, щоб Господь влив у наші серця бажання допомагати цим людям. Бо інакше сором, страх чи дискомфорт можуть перешкодити нам чинити милосердя.
По-друге, варто запитати Бога, як Він запрошує нас відповісти. Можна почати працювати в службі соціального захисту чи приєднатися до волонтерів. До того ж завжди є безпритульні, яким можна пожертвувати гроші або дати попоїсти. Але не забуваймо про Лазаря просто біля наших дверей. Чи є в нашому житті хтось, хто потребує підтримки, любові та прийняття такими, які вони є?
По-третє, ми не повинні припиняти молитися за людину, якій допомагаємо матеріально. Окрім матеріальної чи психологічної допомоги, є також духовна, якої всім бракує. Часом тільки Божа благодать може принести розв’язання проблеми.
Бог хоче, щоб у нас було таке саме щедре серце, як у Нього, серце, готове вільно віддавати потребуючим. Тоді Його серце стане нашим серцем, Його кров — нашою кров’ю, Його небо — нашою домівкою!
«Ісусе, дай мені своє Серце для Лазаря біля моїх дверей».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і навіки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
