Мені пощастило, бо Господь завжди зі мною. Я щиро вдячна Йому за цю присутність і тугу за Ним, коли щоденні справи часто закривають Божу присутність протягом дня.
Присутність Бога — це не лише дар спокою, рівноваги чи захвату; це наше вольове зусилля під час молитви, посту, читання або зосередження на декілька хвилин. Варто розвіяти міфи щодо Божої присутності. А вони досить часто віддаляють нас від Бога.
«Стільки проблем, що не можу шукати Бога»
Ми надаємо перевагу тому, що нам найрідніше та найближче. Подумайте над тим, що серед цих клопотів і проблем Господь може в будь-яку хвилину вас забрати з цього світу. І як ви постанете перед Ним? Чи будете говорити, що не доварили борщ? Бог — понад усе, що відбувається з вами. Чудовим способом відчути це є спосіб, коли ви йдете у тиху кімнату, подумки віддаляєте від себе всі справи та переживання, берете до рук Розп’яття чи образок і кажете собі: «Зараз є тільки я і Бог». Практикуючи таку молитву раз на день, ви вже не будете аж так сильно перейматися щоденними справами, ба навіть великими неприємностями, які можуть трапитися.
«Бог мене залишив»
Буває, що настає час у житті, коли в душі поселяється сум’яття, неспокій, а особливо якщо тимчасово відвертаються друзі чи завалює «купа турбот». Це час замислитись над тим, ким є для вас Бог. Можливо — це чарівник, який вирішує проблеми. Але ж знаємо, що ми також повинні долучитися до смиренного несіння хреста, яким для нас є наше земне життя. Наша мужність і відвага виявляються саме в такі моменти, коли жити стає нестерпно і багато що втрачає сенс.
«Мене все відволікає від Бога»
Навряд чи ми знайдемо місце, яке би нас постійно надихало на молитву та читання Святого Письма. Так, було би добре організувати собі місце для молитви, знайти для цього час. Але життя звичайного мирянина переповнене спілкуванням, дзвінками, готуванням їжі, поїданням їжі тощо. Відкладаючи молитву на вечір, можна виявити, що мозок уже плутає слова, а очі відмовляються бачити. Увечері єдине бажання — лягти і відключитися.
Тому варто весь день перетворити на молитву: кожен рух, кожну дію, думку та слово. Вранці присвячуємо день Богу (можна зробити постанову, за кого чи за що). Протягом дня промовляємо до Бога короткими закликами: «Будь зі мною, Господи. Славлю Тебе, Господи. Дякую, Боже, за дощ, за цікаву зустріч…» А ввечері подякуймо Господу за прожитий день, попросімо про розуміння труднощів та хвилювань, що трапилися. І ваш день пройшов разом із Богом! Вітаю! Якщо є окремі молитовні постанови, то для економії часу — і щоб не відкладати молитву — можемо молитися в маршрутці, по дорозі на роботу, в обідню перерву подумки.
«Не виходить нормально молитися»
Часто ми робимо постанови і беремо до рук розарій чи йдемо на адорацію, щоби повністю віддатися молитві. На наше очікування молитися, як Йоан від Хреста чи Падре Піо, накладається сидіння на твердій лаві та намагання зібрати думки у намірі молитви. Посидівши так декілька разів, можна знеохотитися і облишити ці старання практикувати молитву. Але ж ми там не виходимо на сцену, щоб демонструвати свої таланти! І ми не на співбесіді перед вимогливим начальником! Ми прийшли побути у присутності Бога, який знає про нас усе. Тому можна просто тихо посидіти, з блаженним відчуттям того, що Бог нас повністю розуміє.
Бажаю вам гарного переживання простих щоденних справ разом із Богом. Не забувайте жертвувати маленькі труднощі у різних намірах — для себе, для ближніх та для всієї Церкви. Будьте з Богом у простому погляді на небо, тримаючи в руках хрестик, милуючись природою, всміхаючись перехожому! І будьте щасливі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
