Швейцарські виборці під час референдуму проголосували за загальнодержавну заборону носити у публічних місцях одяг, що закриває обличчя.
Хоча ця заборона торкнеться лише певної групи жінок-мусульманок, деякі коментатори вже висловили занепокоєння щодо впливу такого закону на релігійну свободу та толерантність до релігійних меншин.
Під час голосування, що відбулося у неділю, 7 березня 2021 року, за впровадження заборони висловився понад 51% виборців. У тексті законопроєкту прямо не згадується іслам, але міститься вказівка на паранджу як на приклад неприпустимої форми одягу. Вона також стосується протестувальників, що вдягають на мітинги лижні шапки і бандани. Заборона не поширюється на релігійні установи та місця релігійних зібрань, медичні маски, які носять з міркувань охорони здоров’я, а також на маски, що використовуються під час традиційних карнавальних святкувань.
Тепер влада повинна забезпечити впровадження закону у дію протягом двох років від дня проведення референдуму.
Близько 5% від загального населення Швейцарії, яке складає 8,6 млн осіб, є мусульманами. Більшість із них походять із Туреччини, Косово та Боснії. Майже ніхто з мусульманок Швейцарії не носить паранджу, яка покриває все тіло, залишаючи для очей лише проріз з сітчастою тканиною. Близько 30% мусульманських жінок у країні носять нікаб — одяг, що прикриває обличчя, але залишає відкритими очі.
Основні релігійні групи Швейцарії виступили проти впровадження закону. Швейцарська Рада з питань релігії за підтримки місцевої Конференції католицьких єпископів виступила з відповідною заявою ще 25 січня 2021 року.
«Автори ініціативи стверджують, що прагнуть посилити громадську безпеку. Однак насправді її спрямовано проти крихітної меншості від загального населення. Ініціатива не вирішує ніяких проблем тих жінок, яких вона стосується, і не відповідає на виклики, що їх ставлять перед нашим суспільством радикальні релігійні ідеології», — йдеться у заяві Ради.
Націоналістична Швейцарська народна партія, що висловила свою підтримку закону, охарактеризувала його як «сильний символ боротьби з радикальним політичним ісламом».
«Паранджа створює бар’єр між особою, яка її носить, і навколишнім середовищем, перешкоджаючи таким чином інтеграції особи у суспільство», — заявив голова партії Марко К’єза.
Наразі Швейцарська народна партія користується найбільшим впливом у парламенті. Комітет, відповідальний за заборону покривати обличчя, очолює її представник Вальтер Вобманн, який у 2009 році домігся заборони на будівництво нових мінаретів.
Центральна рада мусульман заявила, що таке рішення мотивовано виразними антимусульманськими настроями.
«Сьогоднішнє рішення відкриває старі рани, ще більше розширює принципи правової нерівності та дає чіткий сигнал про відторгнення мусульманської меншини», — заявили представники ради, додавши, що мають намір оскаржити результат референдуму у суді.
Деякі мусульмани, що не носять релігійного одягу, натомість підтримали заборону.
Уряд Швейцарії висловився проти впровадження цього закону, заявивши, що подібні питання слід розглядати на регіональному рівні. Урядовці також стверджують, що закон завдасть значної шкоди туризму, оскільки переважна більшість жінок, що носять такий одяг, приїздить з багатих країн Перської затоки. Влада Берну, столиці країни, трьох інших найбільших міст а також міст, що мають значний дохід від туризму, також висловилися проти заборони покривати обличчя.
Заява Ради з питань релігії наголошує на важливості свободи віросповідання, зокрема у питанні релігійного одягу. Будь-які норми, що стосуються цієї свободи, повинні мати на меті «вищий суспільний інтерес» або «захист релігійної свободи інших».
Рада назвала заборону непропорційною, оскільки релігійні мотиви, з яких мізерна кількість жінок у Швейцарії покриває обличчя, не можна порівняти з покриванням обличчя з метою уникнення кримінального переслідування. Її члени також стверджують, що впровадження заборони поставить жінок-мусульманок перед важкою дилемою.
«Вони страждатимуть від подвійної заборони: з одного боку, їхня релігія вимагає від них покривати обличчя, з іншого — держава змушуватиме цих жінок їх розкривати».
Андреас Тунґер-Занетті, директор Центру з вивчення релігій при університеті в Люцерні, сказав: «Багато жінок, що носять нікаб, прагнуть особливо сумлінно дотримуватися релігійних заповідей. Це часто базується на фундаменталістській інтерпретації ісламу. Іноді за такими випадками справді можуть стояти політичні питання, але загальний зв’язок цього явища з організованими радикально-ісламськими політичними угрупованнями досить слабкий».
Він висловив своє занепокоєння низьким рівнем розуміння релігійних фактів і концепцій, що заважає правильно інтерпретувати релігійні практики. Багато людей не знають про ту кількість щоденних молитов, яку зобов’язані промовляти мусульмани, а тому сприймають навіть це як ознаку радикалізації. Експерт також назвав резонансну законодавчу ініціативу «захисним рефлексом, що виник з невпевненості».
фінансово.
Щиро дякуємо!
