Отець Віталій Слободян СР у розмові з CREDO розповів про значення Великого Посту для перших християн, про його духовний та фізичний виміри і про те, чому без посту неможливо повною мірою осягнути радість від єднання з Богом.
Відкрити для себе наново Божі Заповіді
Піст — це час, який має бути спрямований на віднову нашого християнського життя. Це життя заповідями, життя вірою та молитвою. Як душпастир я намагаюся в час Великого Посту актуалізувати щоденні євангельські читання у житті людей, оскільки крок за кроком вони ведуть нас до відновлення, до життя згідно з заповідями, до того, щоби прийняти їх як дар Божий. Заповіді — це не те, що нас обмежує, а те, що нас оберігає. Це — дар Божої Любові для нас. Я іноді кажу своїм парафіянам: ось, бачите поручні на хорах у храмі? Хтось може сказати, що вони його обмежують — хоча без них він може швидко опинитися на землі. Але мама, чия дитина ходить по церкві, — навпаки, скаже, що вони захищають та оберігають дитину від падіння. Те ж саме робить для нас і Бог через заповіді.
Розбудити у собі «голод» за Богом
У давній Церкві Піст з’явився як приготування катехуменів до Таїнства Хрещення. Ідея полягала у тому, щоб відчути «смак» Бога. Мета фізичних обмежень під час Посту, на мою думку, полягала не в тому, щоб сьогодні себе обмежити в їжі, а завтра піти і наїстися, а в тому, щоб розбудити у собі справжній «голод» за Богом. Бо лише через обмеження себе у прагненнях плоті ми можемо відчути з усією повнотою прагнення Бога, захотіти віддати щось Йому, поєднатися з Ним і насититися Ним.
Від часів перших християн збереглися свідчення, згідно з якими перше Причастя, яке споживали новоохрещені катехумени, запивалося молоком із медом. Цей поетичний образ не раз використовується у Святому Письмі на визначення Обіцяної землі. Й коли нові члени Церкви пили молоко з медом, це було символом того, що вони вже увійшли до цього краю. З іншого боку, молоко з медом — це була проста їжа пастухів, а не якась вишукана страва. Прості, але солодкі плоди землі, що здобуваються працею, — як нагадування про те, що й тут, в Обіцяній землі, новоохрещеним доведеться багато працювати.
Повернутися до моменту хрещення
Під час посту ми повинні повернутися до моменту нашого хрещення, щоб заново пережити його у Пасхальну ніч. Звісно, саме наше хрещення не може застаріти; але застаріває наша пам’ять про нього, і ми маємо її освіжити, знову пережити той досвід — не так емоційно, як духовно. В дні посту сам Христос схиляється над нашим життям, над його вбогістю, слабкостями нашого тіла і душі, над трагедією нашої смертності, а в Пасхальну ніч відбувається відновлення наших обітниць хрещення, бо через хрещення ми входимо у Воскресіння.
Зараз у євангельських читаннях Великого Посту ми бачимо етапи, крізь які проходять катехумени: розпізнання Хреста Месії, ствердження власної грішності й духовне зцілення, яке дарує Христос. Поглянемо на дійові особи читань: самарянка — жінка, якій Христос допомагає зрозуміти її внутрішню трагедію; сліпонароджений чоловік, якому Ісус повертає зір; Лазар, якого Він повертає до життя вже після того, як минуло кілька днів від його смерті. Це і є уособлення нашого морального, фізичного і духовного відновлення. Жінку, яка ховалася від людей, Христос привів до людей, щоб вона проповідувала про Нього; чоловік, який не бачив людей, іде розповідати, що бачив Христа; і померлий, який вже нічого не повинен ні бачити, ні говорити, раптом встає, іде і говорить. Це визначає духовне пережиття Посту. Якщо літургійний рік — це актуалізація Пасхальної Таїни, то Великий Піст — це актуалізація нашого навернення.
Розуміти мету обмежень
Щоби з користю й розумінням переживати фізичний аспект посту, людина потребує добрих духовних керівників. Тоді сама форма посту, така як обмеження в їжі, набуває сенсу, бо самі по собі люди не завжди розуміють його сенс. Коли ти суворо постуєш на хлібі й воді, при цьому не знаючи, для чого тобі це потрібно, — у тебе болить голова, ти робишся знервованим і роздратованим, страждаєш фізично, і від цього потерпають твої ближні. Але коли ти постуєш із певним духовним розумінням, підходиш до посту з конкретним наміром, налаштовуєшся на отримання духовних плодів, — тоді починаєш розуміти, що ти справді можеш обійтися без умовного шматка смаженої курки. Так, це дуже непросто: адже саме в той день, коли людина постановила собі не їсти м’яса, вона від самого ранку не може думати ні про що, крім цього шматка м’яса. Варто усвідомити, що це прагнення — суто плотське, це жадібність нашого тіла, яка, своєю чергою, нагнітає наші думки та емоції. Коли приходить це усвідомлення — потрібно звертатися до Бога, просити Його: Господи, забери від мене ось це плотське, бо воно для мене не важливе, воно зайве і не потрібне мені. Таким чином ми поступово навчаємося боротися зі спокусами, і коли приходять наступні спокуси — ми вже розуміємо, що треба від них утікати.
фінансово.
Щиро дякуємо!
