Роздуми над Божим Словом на середу ІІІ Великоднього тижня
В ті дні настало велике переслідування Єрусалимської Церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії. Побожні мужі поховали Стефана й учинили великий плач за ним. Савло ж нищив Церкву, входячи до домів і виволікаючи чоловіків та жінок, укидав їх до в’язниці. А ті, які були розпорошені, йшли з місця до місця й благовістили Слово.
Филип, прибувши до міста Самарії, проповідував їм Христа. А натовпи людей однодушно прислухалися до того, що говорив Филип, чуючи і бачачи чудесні знамення, які він чинив, адже з багатьох одержимих нечистими духами, вони виходили й гучно кричали, а багато паралізованих і кульгавих оздоровлялися. І настала велика радість у тому місті.
Діян 8, 1б-8
Филип проповідував Євангеліє у Самарії! Щоб усвідомити, до якої міри це була неочікувана і значуща подія, нам потрібно зрозуміти обставини того часу.
Розкол між євреями та самарянами був таким же гострим і суперечливим, як будь-яке сучасне політичне протистояння. Він базувався на переконанні юдеїв, що самаряни відступили від чистоти віри. Ворожнеча, яку юдеї вважали виправданою, призвела до поглиблення ненависті між ними (див. Йн 4, 9).
Ісус та Його учні вирізнялися тим, що ігнорували цей конфлікт. Однак євангеліст Лука оповідає, як одне самарянське село відмовилося їх прийняти (див. Лк 9, 52). В іншій ситуації Ісуса намагалися образити, називаючи Його навіженим самарянином, — маючи на увазі, що Він віровідступник (див. Йн 8, 48).
Складається враження, ніби самаряни були останніми людьми на землі, з якими юдеї хотіли б мати справу. Це нагадує ситуацію з відчуженими родичами! Від таких очікують вибачень і публічного покаяння, перш ніж почати з ними розмовляти. Принаймні, так вважали юдеї, включно з деякими учнями Христа.
Але Ісус керувався волею Небесного Отця, а не людською думкою. Тому Він сказав своїм учням: «Того, хто до Мене прибуде, Я не відкину» (Йн 6, 37). Небесний Отець хоче — як тоді, так і сьогодні, — щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним (пор. Йн 6, 40). Христос заклав основи справжнього миру, проголошуючи живу воду спасіння самарянам (див. Йн 4, 10) і закликаючи своїх учнів бачити в них братів і сестер (Діян 1, 8). Тобто Филип виразно продовжував Ісусову місію спасіння та зцілення у Самарії.
Усі ми часом маємо спокусу закритись від людей, яких не розуміємо або з якими в чомусь не погоджуємося. Але Христос нагадує нам, що ніхто у світі не відкинутий Богом та не виключений із Його родини. Тож відкрий своє серце і взуй свої ноги у готовність проголошувати Євангеліє! Молися про дар жертовного служіння, щоб, як Филип, ділитися Божою любов’ю з усіма, незалежно від етнічної, расової чи соціальної приналежності.
«Господи Ісусе Христе, освяти моє серце, щоби я з любов’ю проголошував Твоє слово всім людям, навіть тим, із якими в чомусь не згоден».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
