Розарій із роздумами отця Доліндо Руотоло. Радісні таємниці
Таємниця 1.Благовіщення
Уривок зі Святого Письма:
«Після тих днів зачала Єлисавета, його жінка, й таїлася п’ять місяців, кажучи: “Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу між людьми”.
Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галилеї, якому ім’я Назарет, до діви, зарученої чоловікові, на ім’я Йосиф, із Давидового дому; ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї, ангел сказав їй: “Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками”. Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання. Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього назветься. І Господь Бог дасть йому престол Давида, його батька, і він царюватиме над домом Якова повіки й царюванню його не буде кінця”. А Марія сказала до ангела: “Як же воно станеться, коли я не знаю мужа?” Ангел, відповідаючи, сказав їй: “Дух Святий зійде на тебе й сила Всевишнього тебе отінить; тому й святе, що народиться, назветься Син Божий. Ось твоя родичка Єлисавета — вона також у своїй старості зачала сина, і оце шостий місяць тій, що її звуть неплідною; нічого бо немає неможливого в Бога”. Тоді Марія сказала: “Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!” І ангел відійшов від неї» (Лк 1, 24-38).
Коли маленьку кімнатку раптом осяяло велике світло, Марія була дуже здивована. Стоячи в цьому світлі, ангел Божий променів сильним світлом. Марія не відчувала страху, бо звикла до присутності ангелів у своєму житті; однак цей небесний посланець здався Їй незвичним. Він не лише сяяв величним світлом, а й схилився в поклоні, повному пошані, віддаючи Їй почесті. Він променів найкрасивішим світлом, бо приніс найпрекраснішу звістку, яка була коли-небудь послана з Неба. І попри це, його велич зараз поступилася місцем смиренню. Він стояв із хвилину в поклоні, милуючись Марією — Божим шедевром, — після чого вигукнув: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками». Потім ангел замовк і прославляв Бога, який зробив Її такою прекрасною. Він побачив у Ній найясніше відображення Його нескінченної святості. (…) Ангел променів чистою любов’ю, поклоняючись і споглядаючи безмежну відстань між силою створіння і Творцем. Марія споглядала у цю мить міць Бога і віддалася Йому в безмежному акті віри. Не мусила вже знати нічого більше, не мала потреби аналізувати ситуацію чи наслідки цього чудесного зачаття. Вона віддала Богу свій розум і повірила, віддала волю і всю себе. Відкрила своє серце і полюбила Бога великою любов’ю.
Отче наш.
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 2.Відвідини святої Єлизавети
Уривок зі Святого Письма:
«Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди. Увійшла вона в дім Захарії і привітала Єлисавету. І як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета сповнилася Святим Духом і викликнула голосом сильним: “Благословенна ти між жінками й благословен плід лона твого. І звідкіля мені це, що прийшла до мене мати Господа мого? Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах, дитина з радості здригнулась у моїм лоні. Щаслива та, що повірила, бо здійсниться сказане їй від Господа”» (Лк 1, 39-45).
Ангел додав, що Єлизавета теж, хоч і була неплідною, чудесно зачала сина і вже на шостому місяці, бо в Бога немає нічого неможливого. Для Марії це був знак, який підтверджував достовірність Її ситуації. Адже Бог, об’являючись і роблячи великі справи, завжди поважає людський розум. Завдяки цьому легше і з повною свободою підтримувати повну віру в Нього. (…) Ми передусім віримо, а потім віра просвітлює наш розум, бо тільки згори можна побачити долину і визначити її глибину, тоді як знизу не вдасться побачити далеких точок горизонту, які видно тільки з вершини. Це дуже важливе питання: ми не приходимо до віри, шукаючи доказів, але можемо досліджувати докази, коли вже віримо. Завдяки цьому ми ще більше любимо, споглядаємо та віримо. (…) Прості святі, які дозволили повністю проникнути в них світлу Бога, мали такий розвинений розум, якого не було в жодного мислителя на нашій бідній землі.
Отче наш.
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 3.Народження Ісуса
Уривок зі Святого Письма:
«Тими днями вийшов наказ від кесаря Августа переписати всю землю. Перепис цей, перший, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І йшли всі записатися — кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф із Галилеї, з міста Назарету, в Юдею, в місто Давида, що зветься Віфлеєм, бо він походив із дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого Сина первородного, сповила Його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк 2, 1-7).
Послання ангела було дуже незвичним; але, незважаючи на це, Йосиф прийняв його у вірі, повній довіри, і з радістю бачив у ньому сповнення прадавніх обітниць. Він добре розумів, що став обраним, щоб бути опікуном Божого Сина і берегти непорочне дівоцтво Марії. Слова пророка Ісаї, які цитує євангеліст, стали світлом його душі, а він сам виявив повний послух Господу. (…) Читаючи євангельське оповідання, ми можемо навіть відчути запах чистоти, що можна пояснити тільки так: святий Йосиф одружився з жінкою, яка була ідеалом людини. Він знав, що виконує Божу волю, і чекав наказів Господа, цілковито Йому віддаючись. (…) Євангеліст написав, що Марія породила свого первородного Сина, щоб ми вірили і знали, що Він — Єдинородний. Далі євангеліст пише, що Йосиф не наближався до Марії аж до часу, коли Вона народила Сина, щоб ми вірили, що він ніколи до Неї не наближався, і що Вона залишилася Дівою, а також, що Втілене Слово стало тілом за посередництвом Святого Духа.
Отче наш.
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 4.Жертвування Ісуса в храмі
Уривок зі Святого Письма:
«І як сповнилися дні очищення їхнього, за законом Мойсея, вони привели Його в Єрусалим поставити Його перед Господом, як то написано в Господньому законі: “Кожний хлопець, первородний, буде посвячений Господеві”, — і принести жертву, як то написано в Господньому законі: “Пару горлиць або двоє голубенят”. А був в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон; чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерті перш, ніж побачить Христа Господа. Він прийшов Духом у храм. І як батьки вносили дитя-Ісуса, щоб учинити над Ним за законним звичаєм, він узяв Його на руки, благословив Бога й мовив: “Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого, за Твоїм словом, у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля”. Батько Його і мати дивувалися тому, що говорилося про Нього. Симеон же благословив їх і сказав до Його матері Марії: “Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець”. Була також і Анна, пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком і жила сім років із чоловіком від дівування свого; зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи (Богові) вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про Нього всім, що чекали визволення Єрусалиму» (Лк 2, 22-38).
Симеон усе життя чекав на Відкупителя, втіху Ізраїля, і молився, щоб час його очікування був коротшим. Тепер, під час молитви, він отримав від Святого Духа внутрішнє натхнення і впевненість, що не помре, поки не побачить Месію. А оскільки він був уже дуже старий, то ця впевненість означала, що Божі обітниці сповняться в недалекому майбутньому. І ось що він побачив: смирення та щирість Непорочної Матері були немовби ореолом світла навколо Дитини, яку Вона тримала на руках. Відкритість і простота святого Йосифа були наче запах квітів. Симеон негайно зрозумів таємницю Божої Дитини і попросив дозволити йому взяти Дитину на руки, що було для нього великою благодаттю. Коли це сталося, він відчув дію благодаті, що дає життя: його серце палало в грудях, а Святий Дух влив у його розум світло істини. Симеон підвів очі до неба і сказав: «Нині, Владико, можеш відпустити слугу Твого, за Твоїм словом, у мирі, бо мої очі бачили Твоє спасіння, що Ти приготував перед усіма народами; світло на просвіту поганам, і славу твого люду — Ізраїля». З цього моменту земні справи вже не займали його душі. Смерть була для нього визволенням із вигнання. Його очі побачили Господа і Спасителя (…) Насправді Симеон визнав, ким була Дитина: сповненням Божих обітниць, світлом істини для народів і невимовною славою його народу, Ізраїля.
Отче наш.
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 5.Знайдення Ісуса в Храмі
Уривок зі Святого Письма:
«Батьки Його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як Йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято. Коли минули ті дні, і вони поверталися, то хлопчина Ісус зостався у Єрусалимі; батьки ж Його про те не знали. Гадаючи, що Він у гурті, вони пройшли день дороги й аж тоді почали Його шукати між родичами та знайомими, а не знайшовши, повернулися в Єрусалим, щоб там Його шукати. Через три дні знайшли Його у храмі, як Він сидів серед учителів та слухав і запитував їх. Усі ті, що Його слухали, чудувались Його розумові й відповідям. Побачивши Його, вони були здивовані, й сказала Йому Його мати: “Дитино, чому ти це так зробив нам? Ось батько Твій і я, боліючи, Тебе шукали”. Він же відповів їм: “Чого ж ви Мене шукали? Хіба не знали, що Я маю бути при справах Отця мого?” Але вони не зрозуміли слова, що Він сказав їм. І Він пішов із ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати Його зберігала всі ці слова у своїм серці. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк 2, 41-52).
Ми не в змозі навіть уявити той біль, який відчували Марія та Йосиф, коли загубився Ісус. Єдиною мірою їхньої турботи була любов, якою вони Його любили. Пригнічені, вони переживали страждання і страх, що це вони через свою недостойність могли бути причиною Його відходу. Вони хвилювалися за Його безпеку і переживали найбільші терзання душі. Ісус був усім їхнім життям, і без Нього їхні душі страждали. Якими були ці дні пошуків! Вони не втратили миру, тому що були святими; але, можна сказати, втратили свої серця, бо відчували, що вони ніби тріскаються від болю. Ісус знав про їхні страждання, але дозволив, щоб це жахливе випробування більше їх освятило і стало прикладом для всіх. Його Божественне Серце страждало більше, ніж вони; але саме тоді, коли Він мав розпочати свою публічну діяльність і виконати своє призначення, це випробування великої любові, завдяки якому людина стала достойною прийняти таку велику любов, було необхідним.
Отче наш.
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе…
фінансово.
Щиро дякуємо!
