Розарій із роздумами отця Доліндо Руотоло. Таємниці Світла
Таємниця 1. Хрещення Ісуса в Йордані
Уривок зі Святого Письма:
«А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос. Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрещу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв’язати ремінь від взуття. Той буде вас хрестити Духом Святим і вогнем. Його лопата в руці в Нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим”. Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину. Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв, додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в’язниці. Коли ввесь народ хрестився, і коли Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на Нього, та залунав з неба голос: “Ти — мій Син любий, тебе Я вподобав”» (Лк 3, 15-22).
Ісус охрестився, щоб узяти на себе наші гріхи. Він освятив води присутністю своєю власною, Отця і Святого Духа, щоб ці води перетворилися в обмивання, яке дає нове життя і благодать. Він увійшов у воду, як новий Мойсей, і силою своєї любові відкрив море Божого милосердя, й так спрямував погляд Отця на землю. Небеса відкрилися, і Святий Дух зійшов у видимій формі, як Він зійшов на води на початку світу, щоб надати їм життєдайної сили. І ось, те, що було далекою і таємничою заповіддю, прихованою у творінні, урочисто здійснилося: Слово, що стало тілом, увійшло у воду, щоб відродити все в собі. Дух Святий зійшов на Слово, яке віддасть себе в жертву, щоби зробити цю жертву джерелом життя, а з неба почувся голос Отця, який уподобав свого Сина і полюбив Його безмежною любов’ю. Це був урочистий момент, коли слава Пресвятої Трійці знову освітила всю землю.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 2. Перше чудо в Кані Галілейській
Уривок зі Святого Письма:
«Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галілейській, і була там мати Ісусова. Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до Нього: «Вина в них нема». Відрік їй Ісус: «Що Мені, жінко, — а й тобі? Таж не прийшла година Моя!» Але мати Його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам — робіть». Було ж там шестеро кам’яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою». Вони й виповнили їх по вінця. А Він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного». Тож понесли. Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, — а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, — то закликав староста молодого і до нього мовив: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше — як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору». Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галілейській, і велич тим свою об’явив, — тож і учні Його увірували в Нього» (Йн 2, 1-11).
Пресвята Діва Марія клопоталася і виявляла гостинність до запрошених; а, можливо, змішувала вино з одним з апостолів […] і зрозуміла, що цього вина буде замало. Це не порушило Її спокою. У тихих стінах назаретського дому Вона була свідком багатьох чудес Провидіння, які Ісус творив таємно. Вона знала і споглядала доброту Його серця, і звернулася до Нього одним коротким реченням, яке насправді було молитвою та запрошенням до дії. […]
Христос сказав до слуг наповнити посудини водою, і вони — можливо, думаючи, що це послужить для ритуального миття, і бажаючи допомогти Йому — наповнили їх до краю. Могутнім наказом своєї волі Ісус велів скуштувати воду тим, хто дбав про весільне вино. Він наказав так само, як і на початку світу, коли одним словом створив усе з нічого і встановив гармонію порядку існування. В один момент — коли староста зачерпнув і скуштував воду — Ісус перетворив її на найкраще вино. Ще не настала година, коли Він мав пролити свою кров; але Він хотів вказати і заповісти цим знаком найбільше чудо своєї любові. Отож Він промовив над водою: «Це вино для весільного старости», як колись також скаже над вином: «Це Моя кров, пролита за вас».
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 3. Проголошення Божого Царства і заклик до навернення
Уривок зі Святого Письма:
«І ходив Ісус по всій Галілеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство та вигоюючи всяку хворобу й усяку недугу в народі. Чутка про Нього розійшлася по всій Сирії, і приносили до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданням, біснуватих, сновид, розслаблених, і Він оздоровлював їх. А йшла за Ним велика сила людей з Галілеї, з Десятимістя, з Єрусалиму, з Юдеї та з Зайордання» (Мт 4, 23-25).
Ісус пішов до моря, тобто до Генісаретського озера, бо за Ним ішли натовпи людей, і Він хотів знайти місце на рівнині, де вони могли би поміститися. Люди приїжджали зусібіч — із Галілеї, з Юдеї, з-за Йордану, з околиць Тиру та Сидону, — а Він на березі озера приймав їх із безмежною любов’ю, бачивши в безлічі людей первістки та насіння свого Царства. Натовп був такий великий, що Ісусу довелося увійти в човен, щоб навчати звідти. Перед цим Він зцілив багатьох хворих і звільнив одержимих, яких привели до Нього.
Ця сцена, що показує нам віру людей, стане заповіддю і картиною реальності, яка настане в подальші століття: до Нього прийдуть люди різних епох і наступних віків Церкви. Він сам навчатиме їх із Петрового човна, тобто авторитетом Церкви, в якій Він справді живе. І в кожному столітті також будуть присутні Його супротивники — такі, як фарисеї та книжники. Але в будь-яку бурхливу епоху люди відчуватимуть потребу звернутися до єдиної істинної Церкви, яку Він установив як єдиний порт спасіння.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 4. Преображення на горі Тавор
Уривок зі Святого Письма:
«По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя Його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло. І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля і з Ним розмовляли. Озвавсь Петро й каже до Ісуса: “Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, розташую тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі”. Він говорив іще, аж ось ясна хмара огорнула їх і з хмари стало чути голос: “Це — Мій улюблений Син, що Я Його вподобав: Його слухайте”. Почувши це, учні впали обличчям до землі й злякались вельми. Ісус же підійшов, доторкнувся до них і каже: “Устаньте, не страхайтеся!” Підвівши свої очі, вони не бачили нікого крім самого Ісуса» (Мт 17 ,1-8).
Коли Відкупитель почав молитися, Його повністю огорнула слава Отця. Його душа, зачарована красою Бога, побачила блаженне видіння, а Божественне світло наповнило Його тіло Божою славою. Невимовна чистота Його Божественного Тіла не створила навіть найменшої перешкоди для вічного світла, яке оточувало Його, пронизувало та освітлювало, так що сам Він був увесь у світлі та сяйві. Його обличчя стало схожим на сонце, відображаючи невимовну красу слави, а Його шати були пронизаним сильним світлом, яке випромінювало Його тіло, роблячи їх білими, наче сніг. Це було прекрасне видовище, що захоплювало душу, наповнюючи її спокоєм, радістю і любов’ю.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
Таємниця 5. Встановлення Євхаристії
Уривок зі Святого Письма:
«І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: “Беріть, це Моє тіло”. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. Та й сказав їм: “Це Моя кров Завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім”» (Мк 14, 22-25).
Під час Тайної вечері Ісус сказав, що вже не питиме з плоду виноградної лози до того дня, коли знову вип’є його у Царстві свого Отця. Цими словами Він прямо визнав, що Його земне життя закінчилося, а також пообіцяв майбутнє воскресіння. Він більше не питиме плоду виноградної лози так, як бачили це апостоли до цього часу, а питиме його разом із ними як Воскреслий, впроваджуючи Боже Царство на землі, — що й відбувалося насправді, коли Він був із ними протягом сорока днів після свого воскресіння.
Якщо тільки людина захоче скуштувати цього глибокого і мовчазного життя, присутнього у Пресвятому Таїнстві, і звернутися до Спасителя словами, сповненими дитячої щирості, вона може дуже сильно відчути Його присутність, і велике прагнення наповнить її серце, щоб Господь уже ніколи більше її не залишав! […] Життя віруючого має бути вічним сповіданням віри в цю таємницю, яку Церква називає Євхаристією.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
фінансово.
Щиро дякуємо!
