Розарій із роздумами отця Доліндо Руотоло. Скорботні таємниці
1.Молитва Ісуса в Гетсиманському саду
Уривок зі Святого Письма:
«І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, — то й каже своїм учням: “Посидьте тут, поки Я помолюся”. І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. Потім каже до них: “Душа Моя вся смутиться аж до смерті. Лишіться тут і чувайте”. Пройшовши трохи далі, Він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Його ця година. І мовив: “Авва-Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не що Я хочу, а що Ти”. І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: “Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!” І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що Йому відказати. Повернувся Він утретє й каже їм: “Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!”» (Мк 14, 32-42).
Текст Євангелія із дивовижною простотою та досить лаконічно розповідає історію агонії Господа, а отже, пробуджує глибоке співчуття в людській душі та спрямовує нашу увагу на таємницю невимовного болю, якого Спаситель зазнав за нас. Це був момент, коли Господь, пригнічений минулими, теперішніми та майбутніми гріхами цілого світу, відчув їх безмір на собі. Тричі Він відчував слабкість і просив — якщо це можливо! — щоб Отець віддалив від Нього цю чашу смутку. Тричі, бо муки Його душі були потрійними: Він страждав, розчавлений гріхами людей, тягарем майбутніх страждань Церкви та передчуттям мук, що наближалися. Він зазнав найбільших страждань, побачивши, як людство ображає Бога і яке воно невдячне, попри численні благодаті, які Бог посилає на землю. […] Агонія Христа була водночас жертвою, яку Він склав Отцю в повному послуху Його волі — жертву таку велику, що бідний людський розум ніколи не зможе її зсягнути.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
2.Бичування Ісуса Христа
Уривок зі Святого Письма:
«На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” Знав бо він добре, що вони з заздрості видали Його. І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби Праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради Нього”. Та первосвященники й старші намовили народ — просити за Варавву, а Ісуса видати на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.” Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп’ятий!” Спитав він: “Що злого вчинив Він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп’ятий!” Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крові праведника цього; ви побачите”. Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров Його на нас і на наших дітях!” Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття» (Мт 27,15-26).
Перед тим, як Пілат остаточно передав Ісуса мучителям на розп’яття, він наказав Його бичувати, сподіваючись задовольнити кровожерливий натовп, який вимагав Господньої смерті. Бичування було жорстоким покаранням: чоловіка прив’язували до низької колони — так, щоб його тіло було нахилене, а спина вигнута. Потім його били прутом або шкіряним батогом, шнурки якого мали на кінцях шматки кісток або свинцеві кульки. Кількість ударів мала бути заздалегідь визначена, але на практиці цей порядок ігнорувався, особливо коли людина була засуджена на смерть. О, якби ми розуміли тягар наслідків деяких наших гріхів і навіть менш серйозних злочинів, ми б ніколи не дозволили собі приєднатися до лав жорстоких катів Ісуса! Бо ти, християнська душе, перебуваючи в людському тілі, бичуєш Спасителя щоразу, коли виявляєш своє марнославство і так виступаєш проти Того, хто так сильно тебе полюбив.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
3.Коронування Ісуса терновим вінком
Уривок зі Святого Письма:
«Вояки повели Його в середину двору, тобто у преторію, та й скликали всю чоту. Вони вдягли Його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на Нього та й почали Його вітати: “Радуйся, царю юдейський!” І били Його тростиною по голові, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялись Йому. Коли над Ним наглумилися, зняли з Нього багряницю й одягнули Його в Його одежу. Опісля ж повели Його на розп’яття» (Мк 15, 16-20).
Кати затягнули Ісуса в преторій — внутрішню залу губернаторського палацу, де були зібрані солдати та старійшини, загалом п’ятсот-шістсот чоловік. Потім вони зняли з Нього одяг, який дали Йому після бичування, і накрили червоним солдатським плащем — символом королівської гідності […] Це було жахливе видовище, коли варвари розважалися, глузуючи, плюючи на Нього, сильно били Його по голові. А Ісус мовчав і молився, щоби гріхи правителів і гордість сильних цього світу були пробачені! Добровільно підкорившись жорстоким мукам, Він повернув людині вінець її гідності, і водночас сам був коронований Царем Любові всіх віків.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
4.Хресна дорога Ісуса
Уривок зі Святого Письма:
«І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом. Ішов за Ним натовп людей великий і жінки, що плакали за Ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: “Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: впадіть на нас! — і горбам: покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?” З Ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть» (Лк 23, 26-32).
Здавалося би, все, що тут діється, — це великий збіг обставин, спрямований на знищення неповинної людини. Тим часом Ісус своєю дорогоцінною кров’ю визначив новий шлях, яким тепер ітиме усе людство. Так само, як Він ніс свій хрест, даруючи нам відкуплення, так і ми маємо нести Його хрест, доповнюючи в нашому житті Христові страсті. Якби Він не взяв і не ніс свій хрест, які почуття виникали б у наших серцях щоразу, коли нам самим доводиться переживати важкі життєві ситуації? І якби Симон Киринеянин не допоміг Йому на шляху до Голготи, як ми навчились би нести разом із нашим Господом чи то свій щоденний хрест, чи більші страждання, з якими стикаємося в цьому житті?
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе
5.Розп’яття й похорон Ісуса
Уривок зі Святого Письма:
«А при хресті Ісусовім стояли Його мати, сестра Його матері, Марія Клеопова, та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, — а його ж любив Він, — мовить до матері: “Жінко, ось син твій”. А тоді й до учня мовить: “Ось матір твоя”. І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоби здійснилось Писання, промовив: “Спраглий Я!” Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали Йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скуштувавши оцту, вимовив Ісус: “Звершилось”; і, схиливши голову, віддав духа» (Йн 19, 25-30).
У ту мить, коли Спаситель віддав свого духа, завіса Святого Святих у храмі розірвалася, а це означало, що закінчилась епоха старого Закону й відкрилося небо, прообразом якого до того часу було Святе Святих. Земля затремтіла, що було знаком огиди до вчинків євреїв, і скелі почали тріскатися. Відчинилися численні гробниці, й після воскресіння Ісуса Христа, як додає святий Матей, було помічено багато померлих. Вони залишили гробниці, які відкрилися через сильний землетрус, а потім увійшли до Святого Міста, і їх побачило багато людей, щоб проголосити правду про Божественність Господа; а після цього вони були взяті на небо разом із Ним у славі. […] Перемога Христа над смертю дала перші плоди воскресіння: Він визволив із могили багатьох мертвих святих і це стало, тим самим, першою заповіддю майбутнього воскресіння всіх людей.
Отче наш
Радуйся, Маріє – 10 разів
Слава Отцю…
О мій Ісусе.
Інші частини Розарію з о. Доліндо Рутоло:
Переклад CREDO за матеріалами: modlitwy24
фінансово.
Щиро дякуємо!
