У липні 2021 року Високий суд Лондона розгляне позов проти уряду Великої Британії щодо закону, який дозволяє абортувати дітей із синдромом Дауна на будь-якому терміні вагітності.
Заяву, яку подали Хейді Кроутер, жінка з синдромом Дауна, та Марі Леа-Вілсон, матір 23-місячного хлопчика, що теж має цей синдром, прийняли до розгляду 17 жовтня 2020 року. Судове слухання призначили на 6-7 липня 2021 року.
Раніше Хейді Кроутер вже брала участь у боротьбі за права ненарождених дітей із синдромом Дауна у Північній Ірландії. Вона звернулася до місцевих парламентарів з листом, у якому вимагала скасувати пункт закону про аборти, ухваленого 31 березня 2020 року, який дозволяв абортувати на будь-якому терміні вагітності дітей, що мають інвалідність або вади розвитку. Завдяки її втручанню парламентарі відхилили цю дискримінаційну норму закону, нав’язаного урядом Великої Британії.
Група активістів «Don’t Screen Us Out» заявила, що Кроутер та її команді підтримки вдалося зібрати понад 111 тисяч доларів США на боротьбу з законом про аборти 1967 року. Цей закон дозволяє робити аборти на будь-якому терміні вагітності аж до самого народження дитини, «якщо існує значний ризик того, що народжена дитина матиме фізичні або психічні відхилення, які призведуть до її серйозних обмежень».
Протягом 2019 року в Англії та Уельсі зафіксували 3183 випадки абортів на підставі ймовірної інвалідності майбутньої дитини. 656 із них зробили після пренатальної діагностики синдрому Дауна.
25-річна Хейді Кроутер сказала: «Закон передбачає, що дітей загалом не можна абортувати на будь-якому терміні вагітності, але у випадку виявлення синдрому Дауна це стає можливим. Це чинний закон у Великій Британії, і я вважаю його нечесним. Таких людей, як я, вважають “серйозно обмеженими”, але я вважаю використання цього терміну у пункті закону про аборти застарілим».
«Нещодавно Комітет ООН з прав людей з інвалідністю заявив, що Велика Британія мусить змінити своє законодавство про аборти, щоб переконатись у тому, що людей, подібних до мене, не виділяють через нашу інвалідність, але уряд не змінив цього закону, — заявила Кроутер. — Тому минулого року я та інші члени спільноти людей із синдромом Дауна вирішили самотужки позбутися цього пункту закону, і тепер наш позов буде розглядати Високий суд. Сподіваюся, що ми переможемо. Не можна ставитися до людей інакше лише через їхню інвалідність, це — відверта дискримінація».
32-річна Марі Леа-Вілсон сказала, що долучилася до позову Хейді Кроутер з дуже простої причини: «Як мати я буду робити все, що у моїх силах, щоб забезпечити справедливе та рівне ставлення до мого сина Ейдана, — пояснила вона. — Мені стає дедалі зрозуміліше, що цей пункт закону про аборти задає тон дискримінації людей із синдромом Дауна, яка починається ще до їхнього народження, і триває протягом усього життя».
Ейдану діагностували синдром Дауна на 34-му тижні вагітності. Він з’явився на світ лише через два тижні після цього. Леа-Вілсон сказала, що їй тричі пропонували абортувати її сина після того, як стало відомо про його діагноз.
Коментуючи позов до Високого суду, прес-секретар групи «Don’t Screen Us Out» Лін Мюррей сказала: «Закон про аборти сприяє нерівності, вказуючи на те, що інвалідність можна вважати підставою для переривання вагітності. Це положення закону стосується тих часів, коли суспільство вважало, що людям із обмеженими можливостями краще не бути його частиною. Зараз ми стали набагато прогресивнішими як суспільство, ми усвідомлюємо, що різноманітність — це норма, і тому наші закони повинні відображати таке ставлення».
фінансово.
Щиро дякуємо!
