Прислухайся до своєї спраги

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 30 травня

Ця оповідь з Євангелія від Івана запрошує нас до справжньої мандрівки життям та вірою, відслідковуючи розвиток подій та обмін фразами між самарянкою та Ісусом. Ісус розпочинає розмову проханням напитися води. Він розпізнав свою фізичну спрагу, тобто базову потребу організму, від якої залежить життя і смерть. Він довго йшов, зараз найгарячіша пора дня і Він втомлений. Коли Він просить напитися жінку, що стоїть поруч із необхідним знаряддям, глеком, це не є вдаваним приводом, щоби привернути увагу та виголосити проповідь. Він справді спраглий!

Але зав’язується розмова, незвична і вагома також для нас, тому що може допомогти нам втамувати нашу духовну спрагу. Жінка перебуває там у час, найменш вдалий для набирання води. Можливо, це тому, що вона не хоче нікого зустріти, адже пізніше вона розповідає про своє життя, яке аж ніяк не можна назвати взірцем моралі. Вона має спрагу води, але ми також бачимо її більш глибоку та людську спрагу, спільну для всіх людей. Вона спрагла щастя. Щастя, в якому, можливо, їй відмовив людський осуд і яке вона тепер шукає в хибних і обмежених стосунках. Вона спрагла щастя, навіть якщо глек її серця має кілька дірок і не може втримати воду любові. Тож Ісус, який прийшов туди по матеріальну воду, розпізнає не тільки свою спрагу, але й цю спрагу жінки. Він не засуджує її за її помилки та обмеження. Лише хоче дати їй можливість напитися врешті води, що назавжди втамує її спрагу, навіть у найспекотнішу пору її життя, навіть у моменти засухи серця.

Ісус має живу воду, якою хоче поділитися з цією жінкою, щоби вона сама стала джерелом для інших. Для тих, хто потребує такої води щастя.

Прислухайся до своєї спраги, – каже мені сьогодні Євангеліє. Отже, я хочу дослідити свою спрагу життя, спрагу щастя і Бога. Я відчуваю, що маю потребу втамувати її, тож приймаю пропозицію Євангелія: віднайти в Ісусі джерело такої води. Мені хотілося б думати, що і я, як ця євангельська жінка, можу стати джерелом для інших. Зі струменями живої води добрих слів, благородних вчинків, простягнутої помічної руки, близькості, посмішок замість осуду…

Ісус обіцяє: якщо ми довіримося Йому, то зможемо дати напитися іншим, знайдемо в собі жили живої води, про які навіть не здогадувалися. Такою є обіцянка Євангелія. Прекрасно, що саме ця жінка, яку мало хто вважав доброю, привела нас до джерела — Ісуса.

Прислухаймося до нашої спраги, розпізнаймо спрагу ближнього, почуймо, що Бог також спраглий нас. Воскресіння — це прислухатися до спраги, також Божої спраги нас, людей!

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»!
▪️Новий номер картки ПриватБанк: 5169 3305 2243 6531 (Чобіт Ольга Іванівна)
▪️Для власників картки Монобанк: https://send.monobank.ua/jar/7CJJ5U5JwP
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com