Світло Святого Духа, про яке ми особливо просимо під час літургії Зіслання Святого Духа, допомагає поглянути на різні ситуації так, як їх бачить Бог. Що ж потрібно, щоб отримати це світло і робити правильні рішення?
Звідки і як приходить це світло, про яке ми найбільше просимо в період П’ятдесятниці? Насамперед, відкиньмо будь-які уявлення про більш або менш чудесне об’явлення у стилі: «Я ревно молюся до Святого Духа, а потім, коли розгортаю Біблію на довільній сторінці, знаходжу відповідь на свої проблеми!» Йдеться зовсім не про це і діє не так.
Світло Святого Духа: розум і віра
Насправді світло святого Духа — це насамперед світло розуму й віри. Це два види Божого світла, якими Отець обдаровує всіх своїх дітей. І йдеться не про те, щоб їх чимось замінити, а щоб їх правильно використовувати. Промінь Божого світла — це те, що керуватиме нашим поглядом, дозволяючи бачити ситуації так, як бачить їх Бог: що в їхній природній, що в надприродній логіці.
Щоби краще це зрозуміти, візьмімо такий приклад. Припустімо, після закінчення школи юнак звертається до Святого Духа з проханням, щоби Той пролив своє світло на його майбутній шлях. Але тому юнакові не годиться просити, щоби Дух вирішив за нього, ким він має стати — лікарем чи інженером.
Він має просити про те, щоби Святий Дух допоміг йому прийти до такого рішення, яке висловлюватиме безумовне слідування за Ісусом. Це не завжди легкий і приємний процес, тому іноді потрібно, щоби Святий Дух «спраглі душі оросив, зцілив серця рани, розпалив черстві серця». Але як саме ми можемо отримати це світло Святого Духа?
Три інстанції, до яких варто звернутися, вирішуючи щось
Ісус указав нам три місця, в яких виливається і стає присутнім Святий Дух. Це такі три певні «інстанції», до яких ми можемо звернутися, приймаючи рішення.
Перша інстанція — це совість, яка має здатність оцінювати ситуацію в Божому світлі: «Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду» (Йн 16,12).
Друга — це Боже Слово, якого «годі усунути!» (Йн 10,35).
Третя — Церква, яку Ісус установив на Петрі й апостолах, і зодягнув «силою з висоти» (Лк 24,49) завдяки своєму вченню.
Конкретно це означає: щоби прийняти рішення, спочатку треба стати перед Ісусом із наміром піти за Ним у будь-який можливий спосіб (тут можуть допомогти хороші реколекції). Потім, маючи перед собою різні суттєві можливості, маємо шукати ту, яка здається нам найбільш відповідною тому, що каже Святе Письмо, щоби привести нас до Ісуса. Воно точно не скаже прямо про вибір фаху лікаря чи інженера, але говоритиме про питання вічного життя і стежки, які до нього ведуть.
Наприкінці варто також перевірити, чи це рішення відповідає тому, чим Церква сьогодні живе і чого навчає. Звісно, не є справою єпископа вирішувати, чи я маю стати інженером, чи лікарем. Але ми не менше, ніж єпископ, є частиною християнської спільноти, яка має виконувати у світі певну місію.
Подумаймо, наприклад, про значення присутності Церкви в медичній професії або про важливість її соціальної доктрини в бізнесі… Отже, покликання — це також і місія. Якщо ми робимо життєвий вибір, розпізнаючи його в цьому потрійному відношенні до Святого Духа, то можемо бути впевнені, що Він буде в цьому рішенні з нами. А Його дари допоможуть нам насправді жити «для Божої слави і для спасіння світу».
фінансово.
Щиро дякуємо!
