Анонси видань

«Радість служіння» — тема нового числа «Патріярхату»

12 Червня 2021, 15:40 5221

Розповідати про радість теоретично – це те ж саме, що робити теоретичний нарис  піднімання багатокілограмової штанги: описати можливо, але показати ефективніше. Саме тому в рамках теми свіжого числа журналу подано кілька ключових матеріалів, де люди діляться власним досвідом переживання радості служіння.

«Ми маємо вибір – або зосередитися на смутку через втрачене, або радіти з дарів, які отримуємо», – каже в першій статті випуску Ірина Ґаладза, дружина відомого на всю Канаду (і не тільки) священника Романа Ґаладзи, пароха церкви св.Іллі, що у місті Брамптон. Про радість як вибір пані Ірина говорить, розповідаючи те, як за декілька годин згорів храм, який вони разом з громадою збудували. Вона каже, що в цей драматичний період було відчуття, ніби помер хтось із рідних, але водночас вони досвідчили безкорисливу людську доброту. Також, як їмость із 50-річним досвідом, пані Ірина щиро й відкрито розповідає про те, як воно – бути дружиною священника, давати раду шістьом дітям і великій парафії.

Наступний матеріал – інтерв’ю із закарпатським священником Тарасом Бровді. Якби ютуб роздавав відзнаки за контент, то серед україномовних християнських відео-блогерів в номінації «Апостол радості» переміг би саме отець Тарас. Він став своєрідним феноменом – за рік на його канал «хоДІМ» підписалося майже 10 000 глядачів. А перше відео «Пасха скасовується» переглянули понад 60 000 людей. Щоденні мотивуючі відео о. Тараса під назвою «Майтеся файно!» збирають аудиторію ледь не з усього світу.

У статті «Релігія і радість» о. Павло (Петро) Мадяр запрошує читачів свідомо використовувати для радості всі нагоди: споглядання природи, молитву, мистецтво, все живе. У свою чергу о. Сергій Гончаров, знаний як «Падре Серж» в матеріалі «Радість богопосвяченого життя» ділиться роздумами про монашество, наголошуючи, що «габіт не робить монаха». «Падре» пише: «Щойно втрачаєш відчуття перебування у стіп Учителя, і тебе захоплює буденність та підступає смуток, але звертаєш погляд на нього, і народжується радість, ти почуваєшся на своєму місці».

Чому і з чого ми сміємося? Чи сміявся Христос? На ці та інші питання читач знайде відповіді в статті Ольги Герасименко «Кінець карнавалу. Із чого ми сміятимемося через сто років?»

Наступну частину матеріалів цього номера можна назвати «історія й історії». Насамперед, це спогад Івана Альмеса про наукову діяльність д-ра Ігоря Скочиляса, який передчасно пішов з життя у грудні минулого року. Автор довірчо розповідає про дослідницький проєкт професора Скочиляса «Київське християнство» і його мрію про 100 томів безперечних доказів і фактів про Київську Церкву.

Цікаво буде прочитати статтю Павла Теліша, де він об’ємно і глибоко змалював життєпис Олексія Стецьківа, греко-католицького священника, який багато років прослужив у римо-католицьких парафіях Польщі, але не втратив свого українського коріння.

Матеріал історика Вадима Арістова присвячений святим Кирилові і Методію. У цьому тексті медієвіст розповідає, як вже у Середньовіччі історія цих братів стала предметом інкультурації в Русі і навіть плутанини.

Репортаж із симпозіуму товариства «Свята Софія» в Америці, у Філадельфії, пригадує важливу історичну подію для України: візит Івана Павла ІІ, що відбувся 20 років тому у червні. Під час симпозіуму владика Борис Ґудзяк відзначив: «Цей візит змінив хід української історії. Він причинився до зародження духу Помаранчевої революції в 2004 році та Революції Гідності в 2013 – 2014 роках».

Про псалми як молитву, поезію та історію спасіння розповідає у своїй статті Тарас Тимо. Автор проєкту «Псалми – молитва Церкви» запрошує читачів перечитувати псалми у своєму контексті і давати їм нашу унікальну інтерпретацію у ХХІ столітті.

Надзвичайно зворушливим матеріалом про конкретне добродійство є у свіжому випуску журналу стаття Олесі Монастирської про спільноту «Наша хата» як місце порятунку і надії для безхатьків, одиноких та узалежнених осіб.

І завершує номер рецензія Ігоря Василишина на книгу о. Петра Ґаладзи «Богослов’я та літургійна праця Андрея Шептицького». Д-р Василишин називає це видання одним з кращих про богословську та літургічну думку митрополита Андрея і водночас зауважує: «Ця монографія маловідома серед ширшої аудиторії, але її варто прочитати, аби доповнити свої знання про Архиєрея». 

Запрошуємо і ми наших читачів до того, аби не боятися «довгочитів» (лонгрідів), і зв’язатися з нами, щоб отримати нове число журналу «Патріярхат».

Передплатити журнал можна через Укрпошту – 90827.

Електронний варіант часопису зручно придбати на https://journals.ua/

Архівні матеріали – на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі.

Знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат та у Twitter: Часопис Патріярхат.

Інші статті за темами

СЮЖЕТ

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: