15 червня 2021р. в Житомирській міській раді відбувся робочий молитовний сніданок (організатором цих сніданків є Рада Християнських Церков Житомира і Житомирської області).
Серед учасників зустрічі був єпископ Віталій Кривицький, ординарій Києво-Житомирської дієцезії РКЦ. Темою обговорення стали «Цінність і сила прощення». Керуючий Житомирсько-Овруцькою єпархією ПЦУ, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій почав із молитви «Отче наш». У ній християни просять Небесного Батька простити нас — бо й ми прощаємо винуватцям нашим, виконуючи повеління та слідуючи прикладу Христа Спасителя.
Учасники Молитовного сніданку поділилися думками щодо прощення, а також роздумували над питаннями: чи прощати ворогів під час війни? Якщо прощення будуть сприймати як покору, слабкість, — чи не буде це стимулювати ще більше зло?
Священики нагадували, що простити — це не забути, а прийняти. Для прощення потрібен час, адже це процес.
Ще є позиція поліцейських, військових, у чиї обов’язки входить зупиняти зло. Тому треба розділяти поняття прощення та непротивлення злу.
Ще один аспект: ми прощаємо людину, а не вчинки, за які треба просити пробачення. Ба навіть деякі ворожі ставлення до нас можуть спонукати нас пробудитись і діяти; це як лакмусовий папірець нашого внутрішнього стану. Так, навіть війна об’єднала українців, надихнула національну гідність, спонукала до волонтерського руху.
Але навіть якщо є бажання простити — ми бачимо свою нездатність це зробити повною мірою, і тоді зі смиренням звертаємось до Бога по допомогу. На Молитовному сніданку згадувалося випадки «вищого рівня» прощення, коли в Японії у пастора злодії вбили сина, а цей священик запросив убивць до себе додому й попросив, щоб тепер вони стали для нього синами замість убитого. Це так вплинуло на злодіїв, що вони покаялись, навернулися до Бога й самі стали Йому служити.
Отже, прощення — це не тільки виконання волі Божої, воно творить чудеса! Хай це буде прикладом для нас.
Наступний молитовний сніданок у Житомирі відбудеться 6 липня.