Забута чеснота довготерпіння: чому вона необхідна нам сьогодні?

Є чеснота, без якої оновлення сучасної Церкви неможливе. Це — довготерпіння.

Багато хто з нас міг і не чути про цю давно забуту чесноту, але сьогодні вона життєво необхідна кожному з нас.

Чеснота довготерпіння має довгу історію в католицькій традиції. Про неї писав святий Тома Аквінський у своїй «Сумі теології», пояснюючи, чим вона відрізняється від терпеливості та великодушності.

Довготерпіння — це свого роду духовне передбачення або «довгий погляд уперед». Це вміння очікувати Бога і розкриття Його благодатей. Ця чеснота нагадує терпеливість, проте зосереджується не на труднощах, які доводиться долати на шляху, а на плодах, які чекають наприкінці. Католицький словник визначає довготерпіння так: «Надзвичайний спокій перед лицем провокацій або випробувань. Один із плодів Святого Духа. Включає в себе терпеливість, яка до довготерпіння додає властивість утримання від вираження почуттів, від вимагання покарань або відновлення справедливості. В довготерпінні очікується, що до чогось болісного, вартого відкинення або протистояння, виявляється толерантність, якою рухають любов та бажання миру».

Вірним католикам, які прагнуть «весни у Церкві», доведеться навчитися виявляти довготерпіння у великому обсязі. Значна частина роботи, яка виконується сьогодні, не принесе плодів протягом наступних десятиліть.

Брендон Маꥳнлі, автор книжки «Блудна Церква», пише: «Є давня чеснота, яка сьогодні належить переважно до культурної пам’яті. Вона називається довготерпінням. Це чеснота, яка дає вміння довго дивитися, розглядати щось прекрасне далеко за обрієм і впевнено крокувати до нього. Ця чеснота спонукає нас садити і вирощувати дерево, яке не дасть плодів за нашого життя, але годуватиме наступні покоління. Це — чеснота оновлення. Це протиотрута відчаєві викликів нашого часу, і вона процвітає в радісній надії на майбутнє, засноване на Ісусі Христі».

Для того, щоб саджати насіння у ґрунт, доглядати за ним і чекати на щедрий врожай, потрібне довготерпіння. Кожен із нас може сприяти відновленню християнської культури, якщо розвине у собі прагнення практикувати цю чесноту та зміцнювати її у своїй душі. 

Ці 5 цитат допоможуть зрозуміти, чому довготерпіння таке важливе у наші дні.

1. «Так само, як великодушність схиляє людину до великих речей, довготерпіння схиляє людину до речей далеких. [Довготерпіння] пов’язане з надією, що схиляється до блага» (св.Тома Аквінський, «Сума теології», том IX, п.136).

2.«Настрій, який приводить до спасіння, не схожий на жоден вид активності… Це — очікування, або уважна та вірна відсутність руху, нескінченна й непорушна» (Симона Вейл, «В очікуванні Бога»).

3.«Не просто так Христос обрав цей тип смерті, але щоб Він міг навчити цієї широти, цієї висоти, і довжини, і глибини, про яку каже апостол (Еф 3, 18)… Довжина — це відстань дерева [Хреста] від поперечини до землі; в неї воно посаджене — тобто стоїть і не рухається, — що є ознакою довготерпіння» (св.Тома Аквінський, «Сума теології», том XI, п.46).

4.«Божественний погляд, діючи через благодать, одного дня зустрінеться з нашим, і взаємне очікування зміниться взаємним життям у любові» (Тереза Смарт, для Інституту церковного життя МакҐрата).

5.«У цьому й полягала мета довготерпіння Божого — щоб людина завжди жила у вдячності Господу» (св.Іриней Ліонський, «Проти єресей»).

Переклад CREDO за: Тереза Чівантос Барбер, Aleteia