Роздуми над Божим Словом на вівторок XVІІ звичайного тижня, рік І
Тими днями узяв Мойсей намет та й нап’яв його за табором, віддалік від нього; він назвав його Наметом Зустрічі; кожен, хто шукав Господа, виходив до намету, що був за табором. Як тільки виходив Мойсей до намету, всі люди вставали, і кожен стояв коло входу до свого намету й дивились у слід Мойсеєві, аж він увійде в намет. Коли Мойсей входив у намет, спускався стовп хмари й зупинявся при вході в намет, і Господь розмовляв з Мойсеєм. Народ же увесь, бачивши хмаровий стовп, що стояв при вході в намет, вставав і падав ниць, кожен при вході до свого намету. Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина до свого друга. А потім Мойсей повертався до табору.
Слуга ж його, Ісус Навин, ще хлопчина, не полишав намету. І зійшов Господь у хмарі і став з Мойсеєм там і промовив Ім’я Господнє. І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, не скорий на гнів, багатомилостивий, і вірний, що зберігає милість для тисячі поколінь, прощає беззаконня, злочини й гріхи, який не залишає нічого без кари, який карає провину батьківську на дітях і внуках до третього й четвертого покоління».
Впав Мойсей притьмом на коліна й поклонився до землі, і мовив: «Коли я знайшов ласку, Господи, в Твоїх очах, нехай іде Господь посеред нас. Правда, що це народ твердошиїй, та Ти все ж таки прости беззаконня наше та гріх наш, і візьми нас собі у спадок». Мойсей був там з Господом сорок днів і сорок ночей; хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова союзу, десять слів.
Вих 33, 7-11; 34, 5-9. 28
Якщо ти спостерігав за світанком, то знаєш, що це приголомшливе видовище, від якого перехоплює подих. Сонце поволі сходить над горизонтом, поступово заливаючи світлом небо і землю. Навіть темні хмари освітлюються мерехтливими вогниками сонячних променів, стаючи ефектним полотном для картини нового Божого дня. Ти ніби долучаєшся до якогось чарівного таїнства, сповнюючись відчуттям безмежного захоплення Божим творінням.
Напевно, щось подібне відчував Ісус Навин, про якого ми чули в сьогоднішньому Першому читанні. Мойсей, пішовши до Намету Зустрічі на розмову з Господом, узяв хлопчину з собою. І той побачив, як «Господь розмовляв з Мойсеєм віч-на-віч, так, як говорить людина до свого друга» (Вих 33, 10). Можна лиш уявити, яке враження це справило на юнака!
Не дивно, що навіть після того, як Мойсей пішов до людей, Ісус Навин лишився всередині й «не полишав намету» (Вих 33, 11). Можна припустити, що Божа присутність викликала в нього неймовірне захоплення та змусила затамувати подих. Напевно, йому хотілося якомога довше затриматися в місці, де він споглядав славу Божу, продовжити спілкування з Богом та увійти з Ним у таку ж тісну дружбу, яку він побачив між Ним та Мойсеєм. Безсумнівно, подія мала далекосяжні наслідки, адже саме Ісуса Навина обрав Бог після смерті Мойсея, щоби провести свій народ через Йордан в Обіцяну землю.
Сьогодні тобі вже не треба чекати дозволу, щоб увійти до святого намету. Це може бути якийсь затишний куточок у твоєму домі, храм або каплиця. Усюди Бог чекає на зустріч із тобою! «Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний» (Вих 34, 6), бажає відкрити себе тобі — так само, як Він відкрився Мойсеєві та Ісусові Навину. Тож нехай ця історія пробудить у тобі бажання побачити свого Небесного Батька «віч-на-віч». Відкрий своє серце, залишайся в Божій присутності, як Ісус Навин, а Господь сам скерує твої кроки на шляху до Обіцяної землі.
«Господи, дякую, що дозволяєш мені перебувати у Твоїй присутності. Ось я, відкрийся мені».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
