Повний текст проповіді митрополита Мечислава Мокшицького, архієпископа Львівського, виголошеної на урочистості Божої Матері Святого Скапулярію в Бердичеві, 18 липня 2021р.
Високодостойні отці-єпископи!
Шановні отці та богопосвячені особи!
Улюблені брати і сестри!
Наш паломницький шлях знову привів нас до Всеукраїнського санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію в Бердичеві. Сьогодні ми стаємо перед нашою Матір’ю як паломники вдячності, щоб разом із Нею дякувати Богові за великі справи, які Він вчинив нам.
Посеред цих великих справ, які отримала спільнота Церкви в Україні, є 10-та річниця проголошення цього святого місця Національним марійним санктуарієм. Приходимо сюди зі своїми життєвими проблемами, просячи Марію про Її допомогу і заступництво перед Господом. Приходимо також, щоб подякувати Марії за отримані через Її посередництво благодаті. Приходимо в дусі покути та винагородження, щоб у присутності Матері визнати перед Богом наш жаль за все зло та змарновані нами нагоди робити іншим добро.
Не зважаючи на те, хто і з яким наміром прибуває сюди, — ми тут, щоб наслідувати нашу Небесну Матір і формувати своє християнське життя за Її прикладом. Цей приклад не є занадто складним. Його легко впровадити в життя. Він простіший від різних математичних рівнянь, фізичний чи хімічних формул, із якими багато хто з нас мають проблеми.
Наш дух вдячності базується не лише на вірі, але і на нашому життєвому досвіді. Це події, які здавалися нереальними ще кільканадцять років тому.
У Всеукраїнському санктуарії дякуємо сьогодні за 30 років відновлення структури нашої Церкви, звершене святим папою Йоаном Павлом ІІ, який своєю молитвою та діями сприяв наближенню кінця тоталітарної системи, що протягом десятиліть нищила Церкву духовно і матеріально. В цьому місці дякуємо йому за відновлення обличчя нашої землі, за 30 років незалежності та державотворення. Наша дорога не була простою, на ній чекало на нас багато перешкод. Але на цьому шляху ми не самотні. З нами є Марія, яка нас знає і завжди є зі своїми дітьми, яка завжди нагадує нам, як у Кані Галілейській: «Зробіть усе, що Він вам скаже».
Сьогодні знову, вдивляючись у Її образ, із довірою благаємо: «Під Твій захист прибігаємо, Пресвята Богородице Діво». Прибігаємо і в радощах наших, і в різних потребах, і в небезпеках щоденного життя.
У цьому році ми також звертаємо наш погляд на св.Йосифа, Опікуна Ісуса і Марії. У ньому Святе Сімейство отримало мужа розсудливого, люблячого і сповненого довіри до Божого Провидіння. У ньому і ми — спільнота віруючих — маємо святого заступника, приклад батьківства та працьовитості.
Тому сьогодні хочемо вчитися від них — Богородиці та святого Опікуна Ісуса, і наслідувати приклад їхнього життя.
Дорогі брати і сестри!
Погляньмо спершу на приклад їхньої віри.
Вони, як і всі побожні євреї, всім серцем чекали на Месію. Але коли все звершилося і Бог дав Спасителя, вони показали свої відкриті серця на Божий задум, не так, як більшість їхніх земляків. У їхній вірі сповнилася віра та сподівання всього Ізраїля.
Запитаймо: якою є наша християнська віра? Чи наші знайомі і близькі бачать її в наших учинках? Недавно один із політиків заявив, що коли він виходить із дому на роботу, то залишає віру вдома, бо він повинен бути для всіх, а не всі є віруючими. Але подумаймо: як віра може перешкодити служінню? Чи Господь наказав не шанувати невіруючих? Наказав зневажати їх? Ні! Ісус, навпаки, сказав нам любити навіть наших ворогів!
Тому — не залишайте вашу віру вдома. Будьте віруючими однаково вдома і на роботі. Не розділяймо наших сердець. Учімося від Марії та Йосифа: вони не залишали Бога вдома, були завжди разом з Ним і для Нього. Нехай наші вчинки, наше добре життя, згідне з вірою, спонукає інших славити Бога.
Такого свідчення віри потребує сьогодні Церква і Україна. Потребує свідчення священників і богопосвячених. Потребує свідчення політиків і кожного та кожної з нас.
Погляньмо також на Марію і Йосифа як на приклад любові.
Який взірець любові ми бачимо в них?
Їхня любов проявляється у служінні. Немає служіння без любові. Бо і Син Людський прийшов на землю з любові до нас, щоби послужити нашому спасінню.
Тому не бійтеся справжньої любові. Не бійтеся давати любов через прояви діяльного милосердя, як це зробила Марія, коли Вона поспішила на допомогу Єлизаветі. Не бійтеся любові та чистоти серця, так, як робив це святий Йосиф.
Наше чисте серце, наше прагнення справедливості, життя у правді та чесності підтримає Господь, який обіцяв нам: «Досить тобі Моєї благодаті».
У Святому Подружжі ми бачимо також приклад досконалої єдності з Христом.
Вони жили як побожні євреї. Молилися, як навчала традиція батьків. Ходили в синагогу. Власною працею дбали про добро сім’ї та ближніх. Усе це робили в постійній єдності з Божим Сином, який не лише жив із ними під одним дахом, але брав із них приклад, наслідував їх, будував сім’ю — спільноту єдності віри, ідеалів, взаємоповаги.
Сьогодні Україна потребує єднання у допомозі тим, хто стоїть під хрестом страждання і смерті. Ми не можемо бути байдужими. Не можемо залишити їх без простягненої руки допомоги, без розради. Тут, у місці, де царює наша Матір, благаймо з усього серця: Маріє, випроси нам мир! Нехай із цього місця Україна почує: мир настане тоді, коли прийде примирення.
Нехай єдність буде нашим знаком. Не розділяймося через національність, обряд чи віросповідання. Бо ми не є, як каже Апостол, — ані Аполлосові, ані Кифині, ми — Христові.
Дорогі!
Повертаймося з Бердичева людьми віри, любові та єдності! Нехай ніщо нас не ділить. Нехай у вірі та любові єднає нас Божий Син, Його Матір Марія та їхній Опікун — святий Йосиф.
До цього закликав нас також святий Йоан Павло ІІ, який 20 років тому ступив на нашу землю і сказав до нас: «Duc in altum! Випливи на глибінь! Випливи на глибінь, Латинська Церкво! Не бійся труднощів, які також сьогодні постають на твоєму шляху. З Христом переможеш! Відважно прямуй до святості: в ній прихована незаперечна обітниця справжнього миру і постійного розвитку».
Ці слова скеровані до всієї Церкви в Україні, до кожної дієцезії та парафії, до кожного єпископа, священника, богопосвяченого та віруючого. Вони закликають нас не осідати на мілину звичок та егоїстичного, комфортного життя. Закликають нас поглиблювати віру, знання Божого Слова, вони кличуть нас виконувати Божі накази та заповіді у щоденному житті. Виплисти на глибінь означає ставати завжди по стороні добра й чинити опір злу та неправді.
Улюблені у Христі брати і сестри!
Наше цьогорічне паломництво до Бердичева несе нам і всій Україні дуже яскраве і зрозуміле послання: «Україно, не бійся прийняти Марію!»
З цього святого місця закликаємо: Україно, не бійся прийняти віру і любов Матері!
Україно, слухай, що говорить Матір Божого Сина, бо ніхто ніколи не чув, щоб Вона залишила без допомоги того, хто просить Її про допомогу.
О Діво Маріє, Владичице Кармелю, освіти і провадь нас дорогою досконалої любові та єдності з Твоїм Сином, щоб ми дійшли до прославлення Бога і Тебе на небесах. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
