Пропонуємо вашій увазі роздуми керівника департаменту душпастирства похилих віком, Дикастерію в справах мирян, сім’ї та життя, присвячені першому відзначенню Всесвітнього дня дідусів, бабусь і похилих віком.
«Літніх людей багато. Але очевидності цього зауваження не відповідає так само очевидний наслідок належної душпастирської уважності», — пише в своїй статті для часопису «Душпастирське життя» Вітторіо Шельцо, який у Дикасктерії в справах мирян, сім’ї та захисту життя очолює відділ у справах душпастирства похилих віком. Він зауважує, що хоча зростає кількість соціологічних, демографічних та економічних досліджень, які стосуються старіння населення, богословської та душпастирської рефлексії про старість, проте їх ще не достатньо, — пише Vatican News.
Автор зазначає, що в той час як помножуються спеціалізації та бюро, відповідальні за різні сфери душпастирства, світ похилих віком «залишається на узбіччі специфічної уваги Церкви». Наприклад, в Італії лише десяток із-поміж понад двохсот дієцезій розвинули виразну душпастирську увагу до «третього віку», а у світі про це подбали лише 15% єпископатів, головно в Латинській Америці.
У статті нагадується: Папа Франциск від початку свого понтифікату за різних нагод вказував на те, що «старіння населення застало зненацька християнську духовність». Тому його наполягання на діалогові між поколіннями, на мріях похилих віком, на ролі дідусів і бабусь потрібно відчитувати саме в цій перспективі.
«Однак, здається, це не було сприйняте належним чином. Зрештою, картини покинутості, свідками яких ми були протягом цих місяців пандемії, значною мірою були сумним відбитком цієї порожнечі. Природно спадає на думку, що для категорії населення, для якої забракло простору в наших роздумах, не буде його і в наших домівках та в наших суспільствах», — пише Вітторіо Шельцо, запрошуючи подивитися на встановлення Дня дідусів, бабусь і похилих віком у світлі «інших напрямних понтифікату Франциска».
За його словами, відправним пунктом для Святішого Отця послужило широке поняття святого вірного Божого люду. Вже з перших місяців свого понтифікату він спонукав нас розпізнавати головних дійових осіб у тих категоріях людей, які ми не звикли сприймати як активних учасників церковної динаміки. Мова про бідних, для яких Папа Франциск установив відповідний Всесвітній день; про народи Амазонського регіону, що стали дійовими особами синоду; про народні рухи, в конгресах яких він брав участь; мігранти, сім’ї, святі по сусідству, й тепер ось — похилі віком.
«Це розкиданий і багатогранний люд, який дуже схожий до натовпів сліпих, калік і кривих, які ходили за Ісусом, що дає нам дуже правдоподібну картину реального складу наших церковних спільнот. Виклик, як здається, полягає в тому, щоби збудувати духовну будівлю, починаючи з того, що на перший погляд здається будівельним сміттям, структурно непридатним підтримувати значну масу. Якщо послуговуватися євангельським терміном, — використовувати каміння, відкинене будівничими, як наріжне», — зазначає відповідальний за душпастирство похилих віком, вказуючи на те, що для кожної з цих категорій Папа визначає конкретне покликання в лоні всього народу. Коли йдеться про літніх людей, то це — збереження пам’яті та передавання віри новим поколінням.
«Але ще важливішим, однак, — уточнює він, — виглядає не обрання місії, довіреної похилим віком, але сам факт, що вони сприймаються як адресати особливого покликання. Вони не виключені з церковного горизонту ані сприймаються як клієнти наших парафій, але як супутники в дорозі».
Вітторіо Шельцо переконаний, що Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком стане нагодою для церковних спільнот «усвідомити, що численні літні люди в наших церквах становлять не проблему, яку потрібно вирішувати, а повноправну частиною Божого люду». «Вони брали нас за руку, коли ми в дитинстві мали якусь потребу чи шукали хвилини ніжності. Сьогодні вони потребують нас. Багато з них понад рік жили в ізоляції, а тепер переживають наслідки пандемії та самотності. Папа запрошує нас обіцяти кожному з них: Я з тобою по всі дні».
фінансово.
Щиро дякуємо!
