7 березня 2026 року в Мілані розпочато беатифікаційний процес Марко Ґалло — молодого італійця, члена руху «Comunione e Liberazione». Він загинув 2011 року в ДТП; йому було тільки сімнадцять. Для своїх однолітків Марко залишився живим свідком Христа.
Марко Ґалло народився 7 березня 1994 року в К’яварі, на півночі Італії. Його родина була залучена до руху «Comunione e Liberazione». Він був жвавим хлопчиком, який любив біг, альпінізм, фізичні випробування. Але за цією невичерпною енергією приховувалося глибше питання: бажання знайти сенс життя, пише Vatican News.
«Я зустрів Христа, я знайшов щастя»
Поворотний момент настав, коли Марко, бувши учнем старшої школи, долучився до молодіжного відділення руху «Comunione e Liberazione». Саме там він дозрів до особистої та свідомої віри. У віці близько 16 років він зізнався друзям, що завдяки зустрічі з Христом нарешті знайшов щастя. Відтоді його життя набуло нового ритму: Марко щовечора читав Святе Письмо і роздумував над ним, регулярно приступав до таїнств і став активним у громадському житті.
Віра не була для нього приватною справою. Марко запрошує своїх друзів допомагати молодшим дітям зі шкільними завданнями, часто поєднуючи це з короткими катехизами. В неділю по обіді організовує візити до людей з інвалідністю.
«У світі, який вчить конкуренції, він навчав служіння, — написав у своєму коментарі для Vatican News Даніеле Д’Еліа. — Він відвідував державну школу. Ходив на Месу. Він ходив на сповідь. Розмірковував над Євангелієм. Не за звичкою. З голоду. Голоду за істиною. А істина, коли сприймати її серйозно, змінює те, як ти живеш у світі».
Колеги згадують його заразливий ентузіазм і здатність вести інших, не нав’язуючись. Це було спонтанне лідерство, яке ґрунтувалося на вірі в те, що слідування за Ісусом є справжнім джерелом щастя.
Чому ви шукаєте живого серед мертвих?
5 листопада 2011 року Марко загинув у дорожньо-транспортній пригоді: його збила машина, коли він їхав на мотоциклі до школи. За день до смерті він написав на стіні своєї кімнати слова з Євангелія від Луки: «Чому ви шукаєте живого серед мертвих?»
«Це не благочестива фраза. Це ляпас. Ми живемо в епоху, яка поглинає молодих людей. Ми наповнюємо їх шумом, образами, відволікаючими факторами. Ми виховуємо їх поверхово. А коли хтось із них наважується поставити справжнє питання — дивимося на нього з роздратуванням. Або з поблажливою ніжністю. Немов на наївну людину», — пише Даніеле Д’Еліа.
Вже в перші дні після смерті Марко багато друзів і знайомих говорили про його життя як про взірець справжньої віри. Тодішній архієпископ Мілана кардинал Анджело Скола також представив його молоді як свідчення щасливого життя.
«Церква відкриває його процес. Називає його Слугою Божим. І хтось посміхнеться. Скажуть: ще одна побожна листівка. Ще одна повчальна історія. Але ні. Він не ‘святий, бо помер молодим’. Він помер молодим, і все, — вказує Даніеле Д’Еліа. — Питання в іншому: як він прожив ці 17 років? Він прожив їх в усвідомленні, що життя — це серйозно. Що Христос — це Істина. Що Євангеліє — не просто ‘ще одна ідея’, а вирішальне питання. Це неприпустимо в наші часи! Бо коли молода людина показує, що так жити можна, — виправдань більше нема. Відпадають виправдання про ‘вони молоді’, ‘так не можна’. ‘вони прогресивні’. Ні. Він обрав так жити. Його смерть — це трагедія. Але його життя — це виклик».
Пам’ять про Марко Ґалло не згасла. Щороку кількасот людей, переважно молодь, беруть участь у паломництві до санктуарію Богоматері Монталлегро, щоб відзначити його «народження для неба».
фінансово.
Щиро дякуємо!
