Сьогодні увага всього світу прикута до Токіо, де триває Олімпіада. Багато хто з нас, імовірно, підтримує своїми молитвами спортсменів, за якими ми стежили протягом років або ж про яких лише нещодавно дізналися.
Незалежно від того, чи ми просимо про Божу опіку для спортсменів під час їхніх подорожей, чи про підтримку для марафонця, який слабшає під час фінального забігу, чи навіть молимося за самих себе під час наших власних тренувань, — для кожної такої оказії є свій святий заступник.
Про захист під час подорожей: блаженний Петро Касуї Кібе (1587-1639)
Кібе був японським християнином, якому кілька разів відмовляли у вступі до Товариства Ісуса через його расу. Врешті-решт він вирушив до Рима пішки (!), щоби стати священником-єзуїтом, а потім витратив вісім років на подорож назад, у Японію. Він потрапляв у шторми, його переслідували пірати, і зрештою він відмовився плисти далі кораблями, які прямували до Японії. Замість цього блаженний Петро збудував свій власний корабель, на якому і здолав останній етап своєї подорожі. Навіть кораблетроща, якої він зазнав, не стала на заваді прагненню священника служити своєму народові. Після повернення додому він протягом дев’яти років підпільно служив японським християнам, аж доки його не зрадили й не видали на мученицьку смерть.
Про витривалість під час довгих змагань: святий Лука Баанабакінту (†1886)
Баанабакінту був молодшим вождем одного з повітів в Уганді. Щовихідних він проходив майже 160 км пішки, через ліси і джунглі, через річкові броди, часто відбиваючись від диких тварин і бандитів, для того, щоб потрапити на недільну Месу. Під час Служби Божої він детально запам’ятовував проповідь, щоби потім повторити її для християн, які чекали на нього вдома. Коли святий довідався, що угандійський кабака (правитель) Мванґа почав убивати християн, він мав можливість утекти. Але вирішив залишитися зі своїми братами і сестрами у Христі, і зрештою прийняв мученицьку смерть.
Про благодать зосередження на грі: святий Філіп Еванс (1645-1679)
Філіп Еванс був валлійським єзуїтом, який прийняв свячення в Бельгії та вирушив назад до Уельсу, щоби служити як священник під прикриттям. Після того як його викрили і заарештували, він проводив час на прогулянках тюремним двором, граючи в теніс. Коли до нього прийшов тюремник, перервавши його гру, і повідомив, що його страта призначена на завтра, а тому він мусить повернутися до камери, святий Філіп відповів: «Навіщо цей поспіх? Дозвольте мені спочатку завершити гру». Останній день свого життя він провів, радісно граючи на арфі, а потім сміливо прийняв мученицьку смерть.
Читайте також: Спортсмени віри: святі покровителі різних видів спорту
За вболівальників: свята Ірма Дульсе Понтес (1914-1992)
Свята Дульсе була бразильською монахинею, яку номінували на Нобелівську премію за її самовіддану працю з бідними. В юності вона була великою шанувальницею футболу, і за можливості щонеділі ходила на стадіон разом зі своїм батьком, щоби підтримати улюблену футбольну команду «Іпіранга». Навіть через кілька десятиліть вона уважно стежила за кар’єрою свого улюбленого гравця. Але сестра Дульсе не лише дивилася футбол — вона сама чудово вміла грати! Навіть ставши монахинею, вона продовжувала грати з бідними дітьми на вулиці, щоби принести трохи радості у їхнє важке життя. Вона також займалася створенням супових кухонь і лікарень для нужденних, і часто розважала їхніх працівників грою на акордеоні.
Про безпеку під час змагань: слуга Божий Ґвідо Шеффер (1974-2009)
Ґвідо Шеффер був бразильським лікарем і семінаристом. Він проводив вільний час, відвідуючи бідних та пропонуючи їм медичну допомогу, організовуючи молитовні зустрічі для своїх друзів та займаючись серфінгом біля свого будинку в Копакабані. Ґвідо називав серфінг прекрасним досвідом, який змушує його почуватися так, ніби його обіймає сам Бог. Юнак наближався до випуску з семінарії, але нещасний випадок обірвав його життя: він упав зі своєї дошки для серфінгу та втопився перш, ніж друзі витягли його на берег.
Про добру спортивну майстерність: високошановна Тересіта Квеведо (1930-1950)
Тересіта була симпатичною і популярною серед ровесників іспанською дівчиною, капітаном своєї шкільної команди з баскетболу та зіркою тенісу. Хоча вона була надзвичайно обдарованою тенісисткою, так і не змогла здобути чемпіонство. Під час навчання у старших класах вона постійно перемагала. Переймаючись, що перемога роздмухає її гординю, Тересіта попросила Божу Матір не про перемогу, а про те, що було би найприємнішим для Ісуса. Програвши, вона змогла прийняти поразку з такою радістю, що її матір, побачивши щасливе обличчя доньки, спершу подумала, що вона здобула перемогу.
Про захист від коронавірусу: святий Генрі Морс (1595-1645)
Генрі Морс народився в сім’ї англійських протестантів, але згодом прийняв католицьку віру і став священником-єзуїтом, щоби таємно служити іншим католикам. Значна частина його робота полягала в опіці над жертвами епідемій чуми, які регулярно спалахували в Англії. Протягом 1635-1636 рр він тричі хворів на чуму, але щоразу одужував. Коли згодом Генрі Морса викрили й заарештували як підпільного священника, то відпустили на волю з огляду на його служіння хворим. Втім, наступного разу, коли його знову схопили, Морсу вже не поталанило — його засудили до страти і він прийняв мученицьку смерть.
Переклад CREDO за: Меґ Гантер-Кілмер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
