Велике таїнство віри

Роздуми над Божим Словом на ХХІ неділю Звичайну, рік Б

Таїнство Святого Причастя — це передусім Велике таїнство віри. До нього неможливо наблизитись без віри. Віра шукає розуміння, але розум тут не зможе випередити віру. Щоб пізнати, спершу потрібно повірити. Ось чому апостол Петро сьогодні визнає: ми повірили й пізнали, що Ти є Святий Божий! (Йн 6,69). Такий порядок: спочатку — віра, потім — пізнання. Проте пам’ятаймо, що пізнання у біблійному розумінні — це не виключно інтелектуальний підхід. Пізнати когось означає з’єднати своє життя з життям того, кого любиш. Саме це пропонує нам сьогодні Ісус: віру та з’єднання з Ним у Святому Причасті.

Ісус детально, крок за кроком, описує те, як ми можемо наблизитись до цього Великого таїнства віри. Спочатку потрібно слухати слово Ісуса: «Це Моє тіло», «це Моя кров». Це і є ті самі слова вічного життя, про які говорить апостол Петро: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя (6,68).

Отже, ми спочатку чуємо і слухаємо слова вічного життя. У кожному з них присутній Дух, який усе оживляє: Слова, які Я вам сказав, це Дух, і це життя (6,63). Знаємо, що коли хтось говорить, він вкладає в кожне слово свій подих, дихання. Слова Ісуса стають подихом Його життя, яким Він оживляє хліб і вино в долонях священника. Так вони стають Причастям Його тіла і крові. Зауважте, як священник схиляється над хлібом, а потім над чашею вина в той момент, коли має вимовити слова Ісуса: «це Моє тіло», «це Моя кров». То момент найбільшої єдності й тотожності Ісуса зі священником, коли близький подих та слово Ісуса в священникові торкаються хліба й вина, щоб їх оживити.

Збагнути і прийняти це можливо тільки вірою, адже ми ніяк не можемо цього дослідити й перевірити. Наш зір та смак сприйматимуть лише хліб і вино. Як важко було євреям побачити Божого Сина в Ісусі з Назарета, так важко й нам розгледіти Тіло і Кров нашого Господа під видом хліба та вина.

Слово Ісуса містить у собі Його РУАГ, що з єврейської означає «дух» або «віддих життя». Ісус промовляє слова вічного життя над хлібом і вином. Від того моменту Причастя стає Живим Хлібом, який зійшов із неба. Знаменно, що вперше вислів «дух і життя» ми чуємо при створенні Адама: Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих [РУАГ] життя, і чоловік став живою істотою (Бут 2,7). Подібне відбувається у Святому Причасті. Дух Ісуса Христа оживляє хліб і вино, щоб вони стали Його тілом та кров’ю.

Ось чому Ісус говорить сьогодні також про воскресіння: Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня. Як Ісус оживляє хліб і вино, так і нас Він оживляє у Святому Причасті на вічне життя.

Це велике таїнство віри, до якого потрібно прийти. Тому Ісус підсумовує: ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від Отця.