Сезон відпусток поступово завершується, і настав час підбити підсумки свого літнього відпочинку. Єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький розповів CREDO про те, як він відпочивав цього літа, які духовні плоди від цього отримав, і про що варто поміркувати людям, які планують відпустку.
Кожна людина повинна зупинитися у праці для того, щоб зібрати свої сили, подумати, чи все вона робить згідно з Божою волею, трохи поміркувати і побути на самоті.
Тому для свого відпочинку я обрав два напрямки. По-перше, на тиждень поїхав до батьківської хати, щоб побути разом зі своїм братом. Після смерті мами батьківська хата стоїть фактично порожня, але ми з братом мали змогу трохи побути там разом. По-друге, я зі ще одним священником поїхав у Карпати, де ми жили у парафії міста Яремче й де нас дуже гостинно прийняв настоятель. Там я зустрівся ще з двома єпископами: Миколою Лучком та Едвардом Кавою.
Під час цього відпочинку я мав змогу трохи походити горами, розвіятися, пригадати свої минулі мандрівки і туристичні походи. Вперше в житті проїхався верхи — мав двогодинну кінну прогулянку, яка стала для мене відкриттям року. Цей відпочинок був переважно часом молитви, читання і спілкування з тими ближніми, яких Господь дав мені на цей час, — і, звичайно, з самим Богом.
У Яремчі мені дуже сподобалася екскурсія до музею Греко-Католицької Церкви у підпіллі, де перебував один священник, який був форматором для семінаристів. Я дуже вдячний священникові, який нас прийняв на цій екскурсії, все розповів і показав. Для мене це стало добрим свідченням і наочним прикладом того, про що я чув від римо-католицьких священників, які працювали у підпіллі. Я дістав нагоду наочно побачити, як це відбувалося у Греко-Католицькій Церкві.
Був дуже радий зустріти людей із нашої дієцезії, що відпочивали у Яремчі. З деякими з них ми зустрічалися на недільних Службах Божих, із деякими — наприклад, із групою з Фастова —разом мандрували горами, а потім освятили реколекційний будинок у горах.
Мабуть, про це вже не раз говорили, але я хочу наголосити, що від стосунків із Богом відпусток не буває. Якщо у свій буденний час ми зазвичай дуже зайняті, і через це робимо їх дещо формальними, поверховими, то відпустка може стати доброю нагодою не лише для відновлення фізичного здоров’я, а й для здоров’я духовного; для того, щоб отримати дещо більше часу для молитви, для спілкування з Богом. Я хотів би порадити людям зробити свої відпустки часом оновлення стосунків із Господом.
Час відпустки може також стати часом оновлення стосунків із нашими ближніми — не обов’язково тими, з ким у нас є якийсь конфлікт; варто просто поїхати до тих, з ким ми давно не бачилися, — наприклад, як я поїхав до брата. Якщо ми будемо відпочивати разом із тими, з ким нам справді хочеться бути, то не будемо заважати одне одному, а навпаки — зміцнимо наші особисті взаємини.
Фото: Віталій Кривицький (Facebook)
фінансово.
Щиро дякуємо!
