Католицька Церква в Казахстані офіційно розпочала дієцезіяльну фазу беатифікаційного процесу Ґертруди Детцель, яку ще називають «місіонеркою ГуЛАГу». Вона може стати першою блаженною мирянкою з Казахстану.
У радянські часи її вислали в табори за молитовну і місійну діяльність, яку вона провадила в своєму оточенні. Ординарій Караганди підкреслив, що «завдяки своїй палкій вірі та прикладу життя вона вплинула на розвиток священницьких і чернечих покликань».
Жінка, священники, молитва, трудова армія, тюрма, любов
Жінка, священники, молитва, трудова армія, тюрма, любов — це не задачка на пошук зайвого слова і не вирвані з опису детективного сюжету слова. Це асоціації, які виникають, коли чуєш ім’я Ґертруди Детцель. Жінка, яка допомагала священникам, іноді навіть беручи на себе служіння, які зазвичай виконували вони; чиї молитви не лише дуже сильно вражали, а й були почуті Богом, про що свідчать храми Караганди; і яка пройшла трудову армію та не зрадила Бога навіть у тюрмі, відбуваючи термін за свою вірність Йому і продовжуючи знайомити з Ним зокрема в’язнів і наглядачів.
Свідчення сестри Валентини Шмідтляйн:
«Моя сім’я, тобто мої батьки й бабуся, були сусідами сім’ї Ґертруди в селі Рождественка. Вони дуже добре дружили між собою. Батько Ґертруди часто бував у домі мого батька, набагато молодшого за Ґертруду. Коли вона потрапила до Караганди, наші батьки вже були там. Вони знайшли одні одних, зустрілися і їхнє спілкування продовжувалося, попри те, що ми мешкали в області, а Ґертруда в самій Караганді, куди викинули людей, засланих з Поволжя. Я з дитинства пам’ятаю Ґертруду, вона щороку гостювала у нас по кілька днів. Приїжджаючи до нас, вона молилася, співала, вчила, переказувала книжки, готувала дітей до Першого Причастя, зокрема мене. Ми дуже її любили. Іноді Ґертруда приїжджала сама на кілька днів, а бувало, що приїжджала тільки на день або зі своєю сестрою, або з Кларою Ромме. З Кларою вони завжди співали на два голоси: Ґердтруда другим, а Клара — першим. На молитвах у Майкудуку вони й ще один чоловік були головними співаками.
З того часу в пам’яті залишилося багато образів і картинок, які я зберігаю з любов’ю та згадую з великою радістю. Пам’ятаю, як вечорами після вечері вона розповідала нам Щоденник Йоана ХІІІ, про папу Пія Х та ще багато іншого. Під час своїх приїздів вона часто грала на фортепіано і співала. Пам’ятаю, бабуся часто говорила, що вона живе як черниця. У дитинстві я з бабусею приїжджала в Майкудук. Коли ми з сестрою підросли, то щонеділі їздили на Святу Месу і спочатку ночували у Ґертруди. Ми з сестрою спали на одному ліжку в тій самій кімнаті, що й Ґертруда, і я пам’ятаю, що ми вже лежали у ліжку, а вона ще довго молилася навколішках, схиляючись додолу під час молитви».
Ґертруда Детцель
Ґертруда Детцель народилася 8 листопада 1903 р. (за деякими даними, 1904 р.) на Кавказі в селищі Рождественське в багатодітній сім’ї церковного органіста. Ще в юному віці вона присвятила себе служінню Богові та Церкві, не маючи можливості вступити до монастиря. Пройшла трудові табори і ув’язнення за антирадянську пропаганду. Завжди і всюди використовувала будь-яку можливість, щоб помолитися і познайомити людей із Богом. Готувала дітей і дорослих до прийняття Таїнств, проводжала в останню путь згідно з католицькими традиціями.
1941 року, коли почалася війна, Ґертруду Детцель депортували до міста Пахта-арал на півдні Казахстану, де вона збирала бавовну і продовжувала служити молитвою та євангелізувати, вести людей у тиші до Бога. Її часто перекидали з місця на місце, змушуючи тяжко працювати. Після того, як Ґертруда покинула останній табір, вона оселилася в Караганді, де невдовзі стала першою помічницею священників, що приїжджали туди нелегально для пастирського служіння, і організувала підпільне релігійне життя серед місцевих вірян. Вона збирала людей у молитовних групах, молилася Розарій, читала Святе Письмо зі старих, захованих книг і, як могла, заміщала священників. Ґертруда Детцель померла 1971 р. в Караганді.
Початок беатифікаційного процесу
7 серпня 2021 р. відбулася ексгумація решток Ґертруди Детцель, які перевезли з цвинтаря до Малої базиліки святого Йосифа для канонічної перевірки останків. Докладно про це розповів у своїй проповіді Карагандинський єпископ Аделіо Дель’Оро.
З дитинства Ґертруда Детцель хотіла присвятити себе Богу, стати черницею і присвятити своє життя проголошенню Євангелія, але зіткнулася з суворою реальністю Радянського Союзу. «Але вона стала слугою Бога у світі: вона проголошувала Добру Новину та свідчила про неї словом, молитвою, а насамперед — прикладом свого життя, що було особливо цінним і потрібним в умовах відсутності священників і при зачинених храмах», — підкреслив єпископ Аделіо Дель’Оро.
Про початок беатифікаційного процесу на дієцезіяльному рівні офіційно оголошено 15 серпня 2021 р.
Постулатор її беатифікаційного процесу, о. Руслан Рахімбернов, підкреслює, що «ця відважна жінка не лише змогла зберегти віру у важких умовах сталінських репресій, а й без страху проголошувала Христа в’язням ГуЛАГу. «Разом із початком дієцезіяльної фази беатифікаційного процесу постала комісія, яка має зібрати свідчення життя Ґертруди Детцель. Після закінчення дієцезіяльної фази, якщо результат розслідування буде позитивним, документацію передадуть до Конгрегації у справах святих».
Молитва за заступництвом Ґертруди Детцель про її беатифікацію
Боже Отче, джерело всякої святості, Ти послав нам свого Сина, щоб зібрати воєдино своїх розсіяних дітей. За Твоїм натхнення Твоя вірна слугиня Ґертруда, дбаючи про збереження католицької віри та об’єднання вірних у важких умовах переслідувань на території колишнього Радянського Союзу, віддала всю себе справі організації церковного життя серед численних переселенців. Ґертруда безстрашно використовувала всі можливості, щоб підтримати кожну людину в її прагненні до Тебе, була першою катехиткою і вихователькою деяких майбутніх священників і черниць.
Ми віримо, що й сьогодні вона допомагає нам своєю молитвою. Даруй, просимо Тебе, Всемогутній Боже, за її заступництвом необхідну мені благодать (сказати намір) і вчини, щоб Твоя слугиня Ґертруда, яка у своєму житті ревно служила Тобі, була зарахована до лику блаженних. Який живеш і царюєш по віки віків. Амінь.
Imprimatur †Adelio Dell’Oro, Episcopus Karagandensis
Переклад CREDO за матеріалами: Vatican News , / Католическая Церковь в Казахстане
фінансово.
Щиро дякуємо!
