Ексклюзивне християнство

Роздуми над Божим Словом на XXVI Звичайну неділю, рік Б

Християнам усіх часів загрожує ексклюзивність, яка негайно виключає будь-кого, хто не з нами. Учителю, ми бачили одного, котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами. Тепер цей тип мислення набирає інших, сучасних форм: ми належимо до цієї Церкви, а вони — ні; ми беремо участь у цьому церковному русі, а вони — ні; тільки в нас є спасіння, тільки ми знаємо Христа і ходимо за Ним, а інші — ні.

Проте звернімо увагу на те, що той анонімний чоловік знав Ісуса. Його Ім’ям він виганяв бісів, але апостоли не познайомилися з ним особисто. Вони не запитали його: хто ти? як тебе звати? Все вирішувало не «хто ти», а «з ким ти».

Постає запитання: чи можна бути християнином, але не ходити з іншими за Христом? Виявляється, що можна, — але тільки тимчасово. Ісус каже: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити; бо хто не проти нас, той за нас. Але не можна постійно говорити: «Христос — так, Церква — ні!» Хто особисто наближається до Ісуса Христа, неодмінно наблизиться також до інших братів і сестер в Ісусі Христі. Хто шукає Господа, неодмінно знайде інших на тій самій дорозі. Якщо хтось зустрів Ісуса, він не може розминутися з тими, хто також перебуває із Господом. Тому Ісус продовжує: І коли хто напоїть вас чашкою води в Моє Ім’я — бо ви Христові  — то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди. Ексклюзивного, особистого, але самотнього християнство не існує!

Проте, на жаль, існує гниле християнство: де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне. Це ті, хто начебто належать до Христової Церкви, але своєю поведінкою чи словами спокушають ще слабких у вірі. А коли хто спокусить одного з цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море. Краще було би, щоб такі не належали до спільноти Церкви.

Але ми ствердили, що немає ексклюзивного християнства. Ніхто не виключений з Божого милосердя. Господь приймає як тих, хто ще не повністю в Його Церкві, так і тих, хто вже не повністю в Його Церкві. Ісус пропонує дві паралельні дороги: дорогу освячення та дорогу очищення.

Коли ми робимо щось в Ім’я Христове — це спільна дорога освячення, яка має свою нагороду. Читаємо у сьогоднішньому псалмі:

Господні присуди незмінні, *
всі вони справедливі.
Адже вони остерігають раба Твого. *
В їх дотриманні — велика нагорода.

Коли ми відтинаємо зло, але не грішника, — це спільна дорога очищення; але завжди — у Христовій Церкві:

Проступки хто зрозуміє? *
Від таємних провин мене очисти.
Від провин свавільних *
раба свого стримай.
Якщо не запанують вони наді мною,
тоді буду непорочним, *
стану чистим
від гріха тяжкого.

Ілюстрація: малюнок Якова Гніздовського “Вівці”