Роздуми над Божим Словом на суботу ХХХ Звичайного тижня, рік І
І сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним. А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм: Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними, і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: “Поступися йому місцем”. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце. Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: “Друже, сядь вище”. Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою. Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений».
Лк 14, 1. 7-11
Чому Ісус навчає своїх слухачів не шукати почесних місць у гостях? Можливо, знайдемо відповідь, якщо подивимося, яким гостем був Він сам.
Насамперед Ісус не шукав престижних запрошень. Так, сьогодні бачимо Його в домі якогось визначного фарисея, в колі релігійних лідерів, але з великим задоволенням Він також розділяв трапезу з вигнанцями тогочасного суспільства: збирачами податків і загальновизнаними «грішниками». Він прийшов на обід до Закхея, ганебного митаря, не зважаючи на суспільне нарікання (див. Лк 19, 7). У будинку Симона фарисея Він прийняв жест любові й покаяння від відкинутої всіма грішниці. Мало того, Він похвалив її віру та вказав багатому господарю як приклад (див. Лк 7, 36-50). Звісно, найпоказовішою є поведінка Ісуса під час Його останньої трапези з друзями. Він, твердо «знаючи», що Його влада походить від Бога і що Він повернеться до Бога, узяв на себе роль слуги, «встав від вечері, …й почав обмивати учням ноги» (Йн 13, 3-5). Ісус знав, що Він улюблений Син Божий, тому не відчував необхідності шукати людської слави та з готовністю став «останнім» і Слугою для всіх, проливши за нас свою Кров на хресті.
Пам’ятаймо, що ми також є улюбленими дітьми Божими. І нехай контакт із Божою любов’ю дозволить нам із готовністю приймати найнижчі місця, замість того, щоби прагнути визнання і пошани. Це може означати — обрати для спілкування в компанії того, хто виглядає найбільш самотнім та відкинутим. Або погодитися на те, щоб за добре виконану роботу похвалили колегу, хоча левову долю проєкту виконав саме ти. Це стосується й готовності смиренно та уважно слухати когось молодшого або менш освіченого, знаючи, що Бог може навчити нас чогось через будь-кого зі своїх дітей.
«Господи, дякую за те, що своїм прикладом учиш мене не боятися найнижчого місця».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
