Апокаліптичний знак надії

Роздуми над Божим Словом на ХХХІІІ Звичайну неділю, рік Б

Перед нами апокаліптична промова Ісуса Христа. Наприкінці трьох Євангелій — від Матея, Марка та Луки — завжди знаходиться апокаліптичний розділ. Цей спосіб мовлення й навчання був відомий вже у Старому Завіті. Апокаліпсіс — це не щось моторошне, страшне, жахливе чи катастрофічне. Апокаліпсіс із грецької мови означає одкровення, тобто спосіб об’явлення Бога.

Звернімо увагу на те, що знаки кінця світу мають настати вже після всього лиха та нещастя: В ті дні, після великого горя, — розпочинає Ісус, і продовжує: сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються. Ісус не повідомляє, як довго триватиме горе та утиск, але запевняє нас: зло не триватиме вічно. Все, що завдає горя людині, закінчиться приходом, а точніше — поверненням Сина Людського. Апокаліптична промова — це знак надії.

Перед приходом Божого Сина померкне сонце й затьмиться місяць. Проте не варто ці слова сприймати дослівно. Якщо так, то це означало би початок холодної ночі на землі. Через вісім з половино хвилин до Землі дійшли би останні промені небесного світила й запанувала би цілковита темрява. Впродовж тижня температура на планеті впала би до мінус сімнадцяти, а за рік до мінус сімдесяти трьох градусів за Цельсієм. Без процесу фотосинтезу загинули би всі рослини, а без їжі вимели би всі тварини. Однак чи насправді Ісус хотів повідомити нам про таке майбутнє?

Про затемнення сонця та місяця говорить пророк Ісая: сонце, сходячи, потемніє, і місяць не буде більше світити. Я покараю світ за його злобу, безбожників за їхній злочин (13, 10-11). Ідеться про закінчення часу милосердя Небесного Отця, який велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних (Мт 5, 45). Сонце й місяць утратять своє значення. Це означає, що закінчиться звичайний земний час, тобто чергування дня та ночі, перед приходом дня Господнього суду. Тоді сам Бог освітить праведних для слави, а грішних — для покарання.

Після земного часу настане Божий час, а замість земного світла сяятиме світло від Бога. Такий самий образ використовує також апостол Йоан у книзі Одкровення: Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його Агнець. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього (21, 23-24).

Після великого горя та Божого суду настане тільки час прославлення Бога: І тоді побачать Сина Людського, який йде на хмарах з великою силою і славою (13, 26). Вперше Господь прийшов у слабкості, взявши на себе нашу неміч. Він став перед людським судом та прийняв ганьбу розп’яття на хресті. Вдруге Він з’явиться з великою силою, щоби звершити суд, і буде прославлений за справедливі присуди. І тоді побачать Сина Людського… Друге пришестя Ісуса Христа буде загальним явищем, яке побачать усі без винятку.

Ангели, як виконавці Божих наказів, слухаються Ісуса Христа. Він пошле їх, щоб вони зібрали вибранців Божих із чотирьох кінців світу, тобто зі сходу, заходу, півночі та півдня. Господь збирає свій народ, розсіяний по всьому світу, наче добре зерно. Причина розсіювання християн — це проголошення Євангелія та їхнє переслідування. Ангели зберуть вибраних від краю землі — до краю неба… Це вертикальний вимір християнства. Будуть узяті до Бога всі, хто перебуває в дорозі до Нього, на різних етапах цієї дороги від землі до неба, вище від земного до краю небесного.

Ця перспектива може здаватися далекою та недосяжною. Ось чому Ісус продовжує: Навчіться притчі від смоківниці… Після зими дерево здається мертвим, та що ближче літо — то більше ознак нового життя з’являється на гілках: знаєте, що близько літо. Те, що заповідав Ісус, здійснилося над Єрусалимом. Знищення Святого міста у 70-му році стало для багатьох кінцем світу. Тому рід, який чув слова Господа, ще не проминув, коли все те здійснилося. Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що близько, вже при дверях. Небо й земля проминуть, а Мої слова не проминуть.