Босі кармеліти відзначили річницю реформи

Щороку 28 листопада босі кармеліти відзначають річницю заснування першого монастиря, де брати жили згідно з відновленим стилем монашого життя, до чого надихнула їх свята Тереза від Ісуса. Інакше кажучи, це річниця реформи Ордену Кармелітів і, відповідно, постання Ордену Босих Кармелітів.  

У монашому житті прийнято звертатися до своїх джерел. Із самого початку існування кожної спільноти богопосвячених Святий Дух записав своєрідний «генетичний код» чернечої родини. Босі Кармеліти з Делегатури в Україні цього року мали змогу декілька днів, від 23 до 27 листопада 2021 р., провести у зосередженні — на чернечих реколекціях. Реколекції відбулися в домі отців-паллотинів у Брюховичах. Духовні вправи були присвячені темі перших років існування босих кармелітів як нового ордену. Реколекціоністом був отець Дам’ян Сохацький OCD — настоятель монастиря у Кракові. Під час виступів на конференціях він представив співбратам тих, хто стали предтечами великих відновників Кармелю — святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста, а також деяких інших, які долучили до історії свою спадщину. 

Монаша родина Кармелю сягає своїм корінням спільноти, яка оселилася на пагорбах благородного гористого півострова у Святій Землі. Основною харизмою, яка об’єднала тих чоловіків, був пошук обличчя Живого Бога відповідно до тих захоплень, які позначили досвід пророка Іллі. Брати у Кармелі хотіли бути як Ісус, який любить Отця і людей, є вбогий і триває, чуваючи (а не тільки промовляючи постулати) на молитві. 

Харизма, принесена монахами у Європу, з часом занепала, втрачаючи своє сяйво водночас зі здобуттям привілеїв та збільшенням вивільнення від бідності цілих спільнот. Однак Господь — вірний своїм задумам. 

Тому в чернечих структурах з’являються люди, яким замало очолювати орден; вони прагнуть до очищення спільнот, щоб відновити життя харизмою. В історії Кармелю, ще до святої Терези від Ісуса, привертають увагу дві постаті Генеральних настоятелів. Перший — це блаженний Йоан Сорет (1394-1471), якому завдячуємо наданням церковних структур спільнотам жінок, що прагнули жити харизмою Кармелю. Саме за його каденції був прийнятий Церквою жіночий орден кармеліток. Блаженний Йоан Сорет увійшов в історію Кармелю як успішний реформатор. Його реформа базувалася на добровільному погодженні братів цієї спільноти зректися винятків та привілеїв. Другим реформатором, життя якого збігалося вже з роками життя святої Терези, був Ніколас Одет (1481-1562). Основу відновлення Ордену він вбачав у літургійному відродженні. 

У XVI ст. настав час протестантизму, який спонукав пастирів Церкви дати адекватну відповідь на цей історичний виклик. Тридентський Собор поміж іншими сферами церковної реальності звернув увагу на монаше життя і визначив правила його відновлення. Згідно з ними, реформаторські старання відновити ордени почали проявляти різні центри церковної, а також світської влади. Реформувати ордени, також і Кармель, прагне сам папа римський, а з ним Генеральний настоятель кармелітів та побожний іспанський король Филип ІІ. У цей момент людські зусилля перетинаються з Божими задумами. Саме в той час Господь надихнув святу Терезу з Авіли до реформи, яка принесла не тільки повернення до джерел, але й сама стала джерелом новизни. За домовленістю і завдяки старанню святої Терези, двоє отців кармелітів — Йоан від Хреста та Антоній від Ісуса — у першу неділю Адвенту, 28 листопада 1568 року, розпочинають у Дуруело (маленькій місцевості поміж Медіна дель Кампо та Саламанкою) життя за новою харизмою. 

Ідеал, здається, зовсім такий самий, як на горі Кармель: наслідувати Ісуса, який любить Отця і людей, є вбогий і чуває на молитві — розмові з Отцем. Однак разом із дуже швидким розповсюдженням та збільшенням кількості тих, які прагнуть цим ідеалом жити, виявляється, що нова харизма має свої властивості. Вже не пустеля — а перебування поміж людьми; вже не ереміти, а безсумнівно — монаша спільнота. Єронім Граціян, перший Провінціал, який очолював спільноти, що спершу як окрема Провінція відділилися від давнього кореня, був переконаний ще в одній властивості терезіянської харизми, а саме у прагненні проголошувати Ісуса в язичницьких країнах.

За кілька років після смерті святої Реформаторки поміж найяскравішими особистостями Ордену Босих Кармелітів виник конфлікт. Єронім Граціян та Ніколас Доря створили два різні бачення терезіянського Кармелю. Бачення першого було відкрите на євангелізацію, поширення спільнот у різних країнах Європи і Нового Світу, та вірність записам святої Терези, особливо у формуванні босих кармеліток. Візія другого вказувала, що терезіянська реформа мала на меті повернення до стилю життя еремітського, пустельницького, властивого першим монахам на горі Кармель. 

У суперечках наших давніх братів ми, сьогоднішні кармеліти, бачимо відображення конфліктів, які періодично з’являються поміж братами, що прагнуть до ідентичності. Тож і зараз, в атмосфері цих реколекцій та з огляду на минулі події, у нас наново з’явилося прагнення цього пошуку, а одночасно — покірне прохання до Господа, щоб у своїх побожних зусиллях ми в жодному разі не втратили братерського, взаємного прийняття, яке має перемогти будь-який конфлікт.

Поза яскравими особистостями Грацяна та Дорії, начебто в тіні, є ще одна особа — святий Йоан від Хреста. Новий Генеральний настоятель босих кармелітів на початку свого служіння саме на нього звернув увагу всіх членів Ордену. 

Під час молитов у ці листопадові дні ми не забули про людей, яких Боже Провидіння дає нам під духовну опіку, як і про тих, хто нас підтримує молитвою, прикладом, співпрацею і матеріально. Не бракувало в реколекційному зосередженні благань про нові покликання. Нехай Господь примножить!