Роздуми над Божим Словом на ІІ неділю Адвенту, рік В
На п’ятнадцятому році панування кесаря Тиверія, коли правителем Юдеї був Понтій Пилат, а Ірод був тетрархом Галілеї, його брат Филип — тетрархом Ітуреї та Трахонітського краю, а Лисаній — тетрархом Авілинії, за первосвящеників Анни й Каяфи, було Боже слово в пустелі до Йоана, сина Захарії.
Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів, як ото написано в книзі слів пророка Ісаї:
«Голос волаючого в пустелі: “Приготуйте дорогу Господню, робіть прямими стежки Його! Хай кожна ущелина наповниться і кожна гора та кожне узвишшя понизиться! Нехай криве стане прямим, а вибоїсте — гладкими дорогами; і побачить усяке тіло Боже спасіння”!»
Лк 3, 1-6
Уяви життя Йоана в пустелі, де він зростав, очікуючи Божого часу (див. Лк 1, 76; 3, 2). Мабуть, йому було нелегко жити в таких суворих умовах та харчуватися лише сараною і диким медом! Але «режим очікування» був часом приготування, коли діяв Бог. Тож «дитя… скріплялося на дусі… до дня свого об’явлення Ізрáїлеві» (Лк 1, 80). Зрештою настав день, коли Господь наказав Йоанові йти — і його місія почалася.
Очікування. Саме воно є головним у період Адвенту. Ми знову чуємо біблійні розповіді про те, як Ізраїль століттями чекав Месію. Як Єлизавета і Захарія аж до старості чекали на появу дитини. Як Йоан чекав багато років, перш ніж почати проповідувати і хрестити.
Ми сьогодні теж перебуваємо в очікуванні. Чекаємо не тільки на Різдво, а й на Друге пришестя Ісуса, коли Він виконає всі обітниці й виправить усе, спотворене гріхом. І дуже важко залишатися в цьому стані, особливо коли не видно швидкої зміни на краще. Тож як нам навчитися чекати на Господа, не втрачаючи надії?
По-перше, нагадуючи собі про Божу вірність. Для Йоана Хрестителя, як і для всіх юдеїв, великим натхненням та підтримкою були спогади про те, як Бог піклувався про Вибраний народ протягом століть, а також роздуми про обітниці, отримані від Бога особисто. Ми також можемо нагадувати собі про всі Божі дари, які отримали у своєму житті, про все, що Бог уже зробив для нас через Ісуса. Ці спогади зроблять наше очікування приємнішим і допоможуть довіряти Господу.
По-друге, доки чекаємо на Нього, можемо не сидіти без роботи. Передусім, маємо славити Бога за все, що Він уже зробив, і за все, що хоче зробити в майбутньому. Віддавати Йому хвалу за те, що настане час, коли Він покладе край нашій земній боротьбі та прийме нас у свій небесний Дім. За те, що Він діє просто зараз у наших сім’ях, церквах і в усьому світі. І коли прославлятимемо Його, наша надія зростатиме і наша віра ставатиме сильнішою. Тому, коли настане час діяти, наші серця будуть готові так само, як це сталося з Йоаном!
«Господи, я вже не раз досвідчив дії Твоєї благодаті. Тому чекатиму на Тебе з упевненістю».
Cлава Отцю, і Сину, і Святому Духу і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
