Подолання непорушності

Роздуми над Божим Словом на IV неділю Адвенту, рік В

Євангеліст Лука описує зустріч чотирьох осіб: Марії з Єлизаветою та Ісуса з Йоаном. Це була зустріч двох Завітів: Старого й Нового. Єлизавета — жінка похилого віку, символ Старого Завіту, який із нетерпінням очікував на прихід Спасителя. Марія  — образ Нового Завіту, Вона несе у лоні подателя Життя.

Ми молилися сьогодні у псалмі:

Боже воїнств, повернися, †
поглянь з неба і подивися, *
відвідай цей виноградник.

У відповідь на це благання ми чули, що Марія, вставши, пішла з поспіхом у гірську місцевість, до міста Юди. Невипадково це місто називалося Ейн Карем — «джерело виноградної гори». Господь наближається до свого виноградника, прихований у лоні своєї матері Марії. Вона містить у собі Велику Таємницю, розпізнати яку було неможливо.

Та ось лунає привітання Марії. Це було звичайне вітання, яке євреї використовували при зустрічі: Мир тобі! Та цього разу слово людини було іншим, ніж зазвичай: І СТАЛОСЯ, що коли почула Єлизавета привітання Марії, підстрибнуло немовля в її утробі, і Єлизавета сповнилася Святим Духом. Чи від промовленого слова насправді може щось статися? Чи це взагалі можливо, щоб на одне привітання відбувалися такі зміни? Та щоб ми вже не мали жодних сумнівів, євангеліст Лука підкреслює вдруге: Ось, як тільки голос твого привітання дійшов до моїх вух, підстрибнула у радості дитина в моїй утробі.

Чому так відбувається? Пригадаймо початок усього при створенні світу: І сказав Бог… і сталося… Марія також прийняла слово Благовіщення та промовила: нехай мені СТАНЕТЬСЯ по твоєму слову. Так розпочалося Нове творіння та Новий Завіт. Господь почав діяти, бо людина з вірою прийняла Його слово. Слово стало тілом у лоні Марії. Марія якнайтісніше з’єдналася зі словом Отця. Тому тепер на слово привітання Марії, тієї, яка несе МИР у своєму лоні, підстрибує немовля у лоні Єлизавети й мати пророка сповняється Святим Духом. У Першому читанні пророк Міхей стверджує: Він сам буде миром! Відтоді мир — це не просто побажання; це слово, яке стало тілом; це особа — Ісус Христос.

Єлизавета і Йоан — перші дві постаті Старого Завіту, які розпізнали прихід Господа через прихід Його Матері Марії: І звідки ж мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Цей фрагмент Євангелія — перше і найстарше свідчення ранньої Церкви про вшанування Богородиці. Марія названа благословенною та блаженною, першою, яка повірила у слово Господа в Новому Завіті: Блаженна ж та, яка повірила, що звершиться сказане їй Господом! Марія повірила в те, що «буде виконання» сказаного Їй. Тому Вона була сповнена надзвичайної особистої радості, яка спонукала Її до дії. Вона швидко пішла в гірську околицю, щоби стати «причиною нашої радості».

Нехай слово Боже наповнює нас такою ж радістю і натхненням до дії, щоби Святий Дух переміг непорушність Божих дітей: підстрибнула у радості дитина… (Лк 1, 41) «Ось іду, щоб виконати волю Твою» (Євр 10, 9).